ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 332/2462/14-к
провадження № 51-313 км 17
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
засудженої
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника Запорожця О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 4 вересня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року, а також захисника Запорожця О.В. на згадану ухвалу суду апеляційної інстанції щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки та жительки
АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 4 вересня 2014 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, а на підставі ст. 71 цього Кодексу до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком вказаного суду від 4 грудня 2013 року й визначено остаточне - у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк покарання ухвалено обчислювати з часу затримання 27 березня 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги 1254,60 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного вбивства.
Як установив суд, 19 лютого 2014 року близько 9:30 за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час сварки з ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з метою вбивства умисно завдала останній не менше п`яти ударів молотком по голові, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 2:50 потерпіла померла в медичному закладі.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 16 грудня 2014 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 вересня 2015 року скасував на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згадане рішення апеляційного суду через порушення ст. 419 вказаного Кодексу і призначив новий розгляд у цьому суді.
За наслідками нового розгляду Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 23 листопада 2017 року вирок змінив, виключив із його мотивувальної частини як докази обвинувачення показання: підозрюваної ОСОБА_1, надані нею в ході досудового розслідування, та свідка ОСОБА_3, які він надав під час судового провадження. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджена ОСОБА_1 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, згадані вирок та ухвалу від 23 листопада 2017 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилаючись на неповноту судового провадження й заперечуючи причетність до вбивства ОСОБА_2, скаржниця наводить доводи, суть яких зводиться до того, що місцевий суд належно не оцінив зібраних доказів, обґрунтував її винуватість недостовірним висновком судово-медичної експертизи № 924 від 24 лютого 2014 року та недопустимими показаннями свідків, котрих не привів до присяги; крім того, за відсутності захисника заслухав останнє слово обвинуваченої. Разом із цим ОСОБА_1 указує на неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК. Вважає, що апеляційний суд ухвалив незаконне рішення, адже ретельно не перевірив усіх аргументів сторони захисту, залишив поза увагою допущені порушення, заяву засудженої про відвід судді та прокурора, а також попри клопотання не допитав свідка ОСОБА_4 і повторно не дослідив оспорюваного експертного висновку.
У касаційній скарзі захисник Запорожець О.В. просить на аналогічних підставах скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи свою вимогу, захисник викладає такі самі як і засуджена доводи. Водночас скаржник ставить під сумнів правильність застосування норми матеріального права при юридичній оцінці діяння, яке на його думку, замість ч. 1 ст. 115 КК має бути кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 цього Кодексу. На переконання сторони захисту, обставини справи, зокрема те, що між померлою та ОСОБА_1 були близькі родинні стосунки, остання викликала швидку медичну допомогу й намагалась врятувати життя ОСОБА_2, смерть якої настала в лікарні, унеможливлюють обвинувачення в умисному вбивстві.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджена та її захисник підтримали касаційні скарги; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах із доповненнями, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати чи змінити оспорювані рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційній скарзі сторона захисту, серед іншого, по суті не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечує повноту судового розгляду, достовірність окремих доказів, тоді як перевірка зазначеного не належить до компетенції Суду в силу статей 433, 438 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, оцінених у переважній більшості відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу, і вони в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі насамперед аналізу: показань допитаних з дотриманням засади змагальності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ; фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 19, 22 лютого 2014 року, огляду службового комп`ютера чергової частини поліцейського відділку й відеозапису з камер спостереження від 20 лютого 2014 року, інформації, зафіксованої на диску із записом з цих камер; крім того, на підставі проведених у справі та перевірених у ході судового слідства експертиз (судово-медичних від 24 березня 2014 року № 211; 213; 924; судово-трасологічної від 29 квітня 2014 року № 67, судово-психіатричної від 16 квітня 2014 року № 196), а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку, з урахуванням внесених до нього змін судом апеляційної інстанції.
З`ясувавши ставлення ОСОБА_1 до пред`явленого обвинувачення й перевіривши висунуту останньою на свій захист версію про непричетність до смерті ОСОБА_2 та вчинення умисного вбивства іншою особою - ОСОБА_8 (матір`ю засудженої), такі твердження вмотивовано спростував у вироку.
У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_1 .