Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 592/11577/18
провадження № 51-3803 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
захисника Безпалого Т.Г.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Безпалого Т.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017200440002919 від 01 серпня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України та Португалії, уродженця м. Шостки Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 серпня 2017 року приблизно о 23:30, перебуваючи на вул. Садовій у м. Сумах, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, використовуючи предмет, зовні схожий на ніж, завдав потерпілому ОСОБА_2 одного удару в ділянку живота та одного удару в ділянку правого передпліччя, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вироком Харківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Безпалий Т.Г., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 403 КПК України. Так, на підтвердження своїх доводів захисник вказує, що Харківський апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційні вимоги прокурора, залишив поза увагою факт відмови прокурора від апеляційної скарги під час судового розгляду даного кримінального провадження в Сумському апеляційному суді.
Крім того, захисник посилається на невиконання апеляційним судом вказівок постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року щодо перевірки наявності підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Разом з тим захисник стверджує, що Харківський апеляційний суд, постановляючи вирок, безпідставно не врахував усіх пом`якшуючих покарання обставин, зокрема щирого каяття та сприяння розкриттю злочину, а тому дійшов помилкового висновку про неможливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Безпалий Т.Г. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів захисника про порушення апеляційним судом положень ст. 403 КПК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник Безпалий Т.Г. зазначає, що Харківський апеляційний суд, задовольняючи апеляційні вимоги прокурора, залишив поза увагою той факт, що під час апеляційного розгляду кримінального провадження в Сумському апеляційному суді прокурор відмовився від апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Положеннями ч. 4 ст. 36 КПК України встановлено, що Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.
Системне тлумачення вказаних норм процесуального закону дає підстави вважати, що право на відмову від апеляційної скарги має лише прокурор, яким було подано апеляційну скаргу, а також прокурори вищого рівня, а саме Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник Безпала Г.М., обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор Рекуненко Б.П. оскаржили його в апеляційному порядку.
Відповідно до журналу судового засідання від 02 липня 2019 року прокурор прокуратури Сумської області Паливода Л.В. під час апеляційного розгляду в усній формі відмовилась від апеляційної скарги прокурора Рекуненка Б.П.
Колегією суддів Сумського апеляційного суду було відмовлено прокурору Паливоді Л.В. у задоволенні такої заяви та продовжено апеляційний розгляд, за результатами якого суд постановив вирок, задовольнивши апеляційні вимоги сторони обвинувачення частково.
Разом з тим вказаний вирок апеляційного суду на підставах порушення вимог ст. 374 КПК України було скасовано постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового судового розгляду в Харківському апеляційному суді прокурор Рекуненко Б.П. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.