Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/15819/18
провадження № 61-2832св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Баранов Вадим Сергійович, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в порядку статей 149-153 ЦПК України.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що має намір звернутися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 15 січня 2009 року. Відповідно до умов цього договору він надав ОСОБА_2 у позику кошти в сумі 4 136 600 грн, що за курсом Національного банку України еквівалентно 260 000 євро, строком до 15 серпня 2018 року.
ОСОБА_3 порушила взяте на себе зобов`язання, не повернула суму позики у строк, визначений договором.
У власності ОСОБА_2 знаходиться нерухоме майно, яке може бути реалізовано для повернення суми позики. Наявність такого майна підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16 серпня 2018 року № 134530704. Вибуття відповідного майна з власності ОСОБА_2 може унеможливити подальше виконання рішення суду про стягнення боргу.
У зв`язку із вищевикладеним виникла необхідність у забезпеченні позову в порядку статей 149-153 ЦПК України до подання до суду позовної заяви про стягнення боргу за договором позики.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд накласти арешт та заборонити відчуження всього майна, яке належить ОСОБА_2, а також здійснювати будь-які дії, які можуть знищити та/або зменшити вартість належного їй майна до розгляду справи по суті.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме:
земельну ділянку, площею 0,0804 га, розташовану в Вишенківській с/раді Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:3563;
земельну ділянку, площею 0,012 га, розташовану в Вишенківській с/раді Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220881300:04:001:3783;
земельну ділянку, площею 0,12 га, розташовану в Вишенківській с/раді Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220881300:04:001:3190;
земельну ділянку, площею 0,0559 га, розташовану в Вишенківській с/раді Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220881300:04:001:3560;
садовий будинок, площею 626,2 кв м., розташований Вишенківській с/раді Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 394828232208;
квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 96,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 346382980000;
земельну ділянку, площею 0,1159 га, розташовану на АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222280402:02:001:0003;
домоволодіння, загальною площею 39,9 кв м., розташоване на АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 23921362.
У іншій частині вимог відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має намір звернутись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, і вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є власністю ОСОБА_2, та зазначене в інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, буде достатнім для виконання рішення суду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Баранов В. С., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідності вжитих заходів забезпечення позову позовним вимогам ОСОБА_1 . В оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на докази, які мали бути надані ним на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Забезпечення позову у спосіб, обраний ОСОБА_1, порушує право ОСОБА_2 на вільне володіння, користування та розпорядження її майном на власний розсуд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Баранов В. С., на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 753/15819/18.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2019 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук Я. І., заперечував проти доводів касаційної скарги, вважав її необґрунтованою, а тому просив залишити без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.