ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №160/7887/18
адміністративне провадження №К/9901/8662/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Баранник Н.П., Шлай А.В.)
у справі №160/7887/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії, які виразилися у порушенні порядку службового розслідування нещасних випадків, які трапилися в ніч з 13 на 14 вересня 2017 року на території Донецької області селі Мар`їнка та поранення (контузії) 18 та 20 січня 2015 року на території Донецької області селі Піски під час участі в антитерористичній операції у складі взводу №1 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;
- зобов`язати провести повне, всебічне, законне та обґрунтоване службове розслідування у відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України за фактами отримання поранень (контузій, травм) в період проходження служби під час виконання службових обов`язків в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а саме контузії, отриманої з 18 по 20 січня 2015 року під час артилерійсько-мінометного обстрілу в селі Піски Донецької області та травми хребта у поперековому відділі, отриманої під час патрулювання в ніч з 13 на 14 вересня 2017 року в селі Мар`їнка Донецької області, з урахуванням опитування потерпілого, свідків, командирів, направлення потерпілого до судового медичного експерта та військово-лікарської комісії з метою встановлення причинного зв`язку між отриманими пораненнями (контузіями, травмами) з урахуванням всіх медичних документів та висновків експертів, за результатами проведення службового розслідування скласти Акт за формою Н-5 та Акт за формою Н-1.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновок від 2 серпня 2018 року про результати службового розслідування є протиправним, оскільки складений з порушенням встановлених вимог, строку призначення та проведення; розслідування проведено однобічно та без врахування медичних документів, які підтверджують наявність у нього захворювань, що виникли через отримані травми.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позов задоволено частково.
4. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які виразилися в порушенні порядку службового розслідування нещасних випадків, які трапилися в ніч з 13 на 14 вересня 2017 року на території Донецької області селі Мар`їнка та поранення (контузії) 18 та 20 січня 2015 року на території Донецької області селі Піски під час участі в АТО у складі взводу № 1 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
5. Зобов`язано провести повне службове розслідування відповідно до Порядку розслідування та обігу нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, ветераном війни, проходив службу в полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
9. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 січня 2018 року № 12о/с позивача звільнено за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
10. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 10 липня 2018 року № 3056 з метою проведення повної і всебічної перевірки та встановлення обставин за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень під час патрулювання з 13 по 14 вересня 2017 року в селі Мар`їнка Донецької області, а також контузії, отриманої 18 та 20 січня 2015 року на території села Піски Донецької області, призначено службове розслідування за фактом травмування.
11. 2 серпня 2018 року затверджено висновок про результати службового розслідування, відповідно до якого тілесні ушкодження у вигляді травми хребта у поперековому відділі хребта, отримані в ніч з 13 на 14 вересня 2017 року на території села Мар`їнка Донецької області, а також контузії, отриманої 18 та 20 січня 2015 року на території села Піски Донецької області, відповідно до пункту 2.1 Порядку розслідування та обігу нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України у зв`язку з відсутністю необхідних медичних довідок, а саме первинних з встановленим діагнозом, що може підтверджувати отримання контузії та травми хребта, довідок про стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на момент отримання травми, та за відсутності днів втрати працездатності, події не вважати нещасними випадками. Акти про нещасний випадок не складати.
12. 13 вересня 2018 року позивач звернувся до командира полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області зі скаргою на висновок за результатами службового розслідування. Листом від 10 жовтня 2018 року позивача повідомлено про направлення неодноразових запитів до лікарні ДУ "ТМО МВС по Дніпропетровській області" щодо надання виписок з діагнозами по можливим перенесеним ним травмам або контузії. При проходженні ВЛК 22 грудня 2017 року інформацію про отримання контузій та травм він не надавав, медична документація з цього приводу відсутня. За наданими результатами обстежень: МРТ головного мозку, МРТ поперекового відділу хребта - ознак перенесених травматичних ушкоджень виявлено не було. Відповідно до пункту 28 розділу VІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, покази свідків не є підставою для встановлення у поліцейських, військовослужбовців та колишніх поліцейських і військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу факту перенесеного захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва).
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час складання висновку про результати службового розслідування від 2 серпня 2018 року відповідачі послалися на формальну відсутність довідок, які мали бути винесені на момент отримання травми, проте не беруть до уваги фактичні обставини справи та відсутність можливості отримання таких довідок під час перебування позивача в зоні проведення антитерористичної операції.
14. Виходячи з того, що наявність контузії та травми хребта підтверджені медичними документами, які були додані до медичної карти та того факту, що відповідачами не заперечується час та місце отримання пошкоджень, суд вважав що службове розслідування проведено без урахування усіх фактичних обставин та без дослідження усіх необхідних доказів.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що про отримання контузії та травми попереку позивач у встановленому порядку не повідомив безпосереднього керівника після отримання тілесних ушкоджень в 2015 та 2017 роках, за медичною допомогою після отримання травм не звертався, а тому первина медична документація по факту отримання ним контузії у 2015 році та травми попереку у 2017 році відсутня; відсутність лікаря у складі полку не перешкоджала позивачу при необхідності в отриманні медичної допомоги звернутися по таку допомогу до відповідних медичних закладів, при цьому позивач продовжував нести службу до дня звільнення в січні 2018 року.
16. Позивачем не надано доказів звернення у період з січня по серпень 2018 року до підрозділу кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК, а також відносно перегляду раніше проведеної ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області" експертизи з метою надання для розгляду медичних документів про отриману ним травму та контузію, які не були у нього наявні на той час.
17. Оскільки указані позивачем факти травмування мали місце у 2015 та 2017 роках, а із заявою про проведення службового розслідування він звернувся у 2018 році, голова та члени комісії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області були позбавлені можливості виїхати на місце подій, що стали підставою для призначення службового розслідування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. 25 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
19. У касаційній скарзі скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд порушив принцип рівності сторін перед законом і судом. Суд не надав оцінку протиправних дій відповідачів що виявилися у відсутності на момент спірних правовідносин журналу бойових дій, невнесення записів до журналу бойових дій щодо отримання травм співробітниками рядового складу при виконанні своїх службових обов`язків в зоні бойових дій, відсутності серед особового складу в зоні бойових дій медичних працівників які були б зобов`язані надавати медичну допомогу співробітникам поліції, відсутності допомоги пораненим бійцям, наслідком чого стало порушення порядку розслідування отриманих бойових травм та контузій.
21. Звільнені за станом здоров`я поліцейські, які визнані учасниками бойових дій, позбавлені можливості довести що стан їх здоров`я погіршився саме через отримані поранення та травми, які сталися з ними в зоні бойових дій, через відсутність відповідних довідок які мають видавати самі відповідачі. Проте через відсутність відповідного обліку співробітники рядового складу позбавлені можливості довести причинно-наслідковий зв`язок між отриманими травмами та пораненнями в зоні бойових дій під час їх участі у проведенні антитерористичної операції та погіршенням стану здоров`я.
22. Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області у відзиві на касаційну скаргу просило залишити оскаржуване судове рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
24. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
25. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 7 травня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених статтею 328 КАС України.
26. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.
27. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
28. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
30. Статтею 22 даного Закону встановлено що роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.