ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 817/1993/16
адміністративне провадження № К/9901/51975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року (головуючий суддя - Щербаков В.В.)
та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Мацький Є.М., Шевчук С.М.)
у справі №817/1993/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області)
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час;
- зобов`язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи в сумі 29 235,09 грн.;
- зобов`язати ГУ ДФС у Рівненській області здійснити індексацію грошової суми 29235,09 грн.;
- зобов`язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- зобов`язати ГУ ДФС у Рівненській області виплатити не нараховану грошову суму одноразової вихідної допомоги при звільненні за 9 повних календарних років в сумі 51 561,00 грн.;
- стягнути з ГУ ДФС у Рівненській області завдану моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії ГУ ДФС у Рівненській області протиправними щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час. Зобов`язано ГУ ДФС у Рівненській області сплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в сумі 5 290,50 грн. Зобов`язано ГУ ДФС у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації компенсації за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в розмірі 5 290,50 грн. Зобов`язано ГУ ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за повних 22 роки календарної служби. Стягнуто з ГУ ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 259 732,80 грн. Стягнуто з ГУ ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення моральної шкоди та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції в частині виплати одноразової грошової допомоги змінено та викладено у наступній редакції: зобов`язано ГУ ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за повних 22 роки календарної служби за мінусом вже нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги за 13 років календарної служби. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що 14 квітня 2016 року ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №15-о "По особовому складу податкової міліції", згідно з яким, відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 січня 1991 року №114 (далі - Положення №114), та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, заступника начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту "г" (через скорочення штату), з 15 квітня 2016 року.
6. Даним рішенням наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки: за 2014 рік в кількості 30 календарних днів, за 2015 рік в кількості 11 календарних днів та за 2016 рік в кількості 5 календарних днів.
7. Наказано виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні згідно зі статтею 9 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393), в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу.
8. Відповідно до довідки ГУ ДФС у Рівненській області від 18 січня 2017 року №23/17-00-05-35, ОСОБА_1, який працював на посаді заступника начальника штабу ГУ ДФС у Рівненській області, в квітні 2016 року було нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 117 186,56 грн., в тому числі:
1) грошове забезпечення за відпрацьований час (грошове забезпечення, нічні, відпустка, оздоровчі) в сумі 7252,13грн., а саме:
посадовий оклад - 700 грн. (за 7 р.д.) ((2100 / 21пл.р.д.) х 77 факт.відпр.р.д.);
набавка за звання - 43,33 грн. (за 7 р.д.) ((130 / 21пл.р.д.) х 7 факт.відпр.р.д.);
надбавка за вислугу - 260,17 грн. (за 7 р.д.) ((700 + 43,33) x 35%);
надбавка за високі досягнення - 501,75грн. (за 7 р.д.) ((700 + 43,33 + 260,17) x 50%);
надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 105,00 (за 7 р.д.) (700 x 15%);
відпустка - 2360,63грн. (за 6 к.д.);
матеріальна допомога на оздоровлення - 2100,00 грн.;
премія - 1050,00грн.;
доплата за нічні - 131,25 грн. (за 30 год.) ((2100 /168пл.р.д.) x 30 факт.відпр.р.год.) x 35%);
2) грошова компенсація за невикористану відпустку - 17570,08 грн. (за 46 к.д.);
3) вихідна допомога при звільненні - 74481,88 грн. (за 13 років);
4) компенсація сум податку з доходів фізичних осіб - 17882,47 грн.
9. ГУ ДФС у Рівненській області грошовим атестатом засвідчило, що ОСОБА_1 заступник начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області мав: посадовий оклад - 2100,00грн., відсоткову надбавку за звання - 135,00грн., надбавку за секретність в розмірі 15% - 315,00грн., відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 30% - 780,50грн., надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% - 1505,25грн. на місяць.
10. 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Рівненській області зі скаргою, якою просив перевірити правильність нарахування заробітної плати за час його роботи в органах податкової міліції за період 2013-2016 роки, оскільки при звільненні позивача з роботи з ним були проведенні остаточні розрахунки не в повному розмірі (не враховано понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні).
11. Управління Держпраці у Рівненській області листом від 6 жовтня 2016 року №17-04/2557 повідомило, що проходження служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, її оплату, звільнення та інше врегульоване Законом України "Про міліцію" та Положенням №114. Управління Держпраці у Рівненській області не наділене повноваженнями перевіряти відносини, передбачені Законами України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон №565-ХІІ), "Про Національну поліцію України" та розділом ХVІІІ-2 Податкового кодексу України. Одночасно поінформовано позивача про те, що при виникненні трудового спору він має право звернутись з позовом до суду.
12. Відповідно до табелів обліку та використання робочого часу, табелів обліку використання робочого часу добового наряду, розпоряджень про призначення добового наряду, розрахункових листів встановлено, що позивач в період з серпня 2013 року по лютий 2016 року працював надурочно та йому не були нараховані та виплачені, суми грошових коштів за надурочні роботи.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції задовольняючи позов в частині визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час виходив з того, що остаточний розрахунок (ненарахування та невиплата грошових коштів за надурочні роботи) із позивачем під час його звільнення із органів податкової міліції за віком проведений не був.
14. Що стосується позовних вимог про зобов`язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу за надурочні роботи в період 2013-2016 років підлягають виплаті кошти в сумі 5 290,50 грн., відповідно до підпункту 3.7.2 пункту 3.7 Інструкції №499.
15. Позовні вимоги в частині індексації грошової суми суд першої інстанції задовольнив частково, з огляду на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078 та Інструкції №5, нарахування та виплати за службу в надурочний час є складовою оплати праці (грошового забезпечення), що підлягали індексації.
16. Суд першої інстанції констатував, що затримка виплати при звільненні в повному обсязі коштів належних позивачу з 16 квітня 2016 року по день постановлення судового рішення 19 січня 2018 року становить 680 робочих днів, а тому розмір грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 259 732,80грн. (381,96грн. х 680 днів), без утримання податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
17. Також суд першої інстанції вказав на неправомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні за період 13 календарних років служби, а не за 22, з урахуванням періоду його попередньої служби.
18. Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений позивачем розмір такої шкоди не відповідає характеру моральних страждань, а тому належною до сплати підлягає сума в розмірі 1000,00 грн.
19. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та відмовив в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
20. Також, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині виплати одноразової грошової допомоги вказуючи, що нарахуванню та виплаті підлягає одноразова грошова допомога за повних 22 роки календарної служби, однак за мінусом вже нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги за 13 років календарної служби.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Відповідач в касаційній скарзі щодо визнання дій протиправними щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні за період служби з 2013-2016 роки, зазначив, що особливістю діяльності чергової частини відділу податкової міліції, де проходив службу позивач, є її цілодобова робота, внаслідок чого останній працював у наступному режимі: 24 години чергування, після чого 48 годин відпочинку.
22. Враховуючи те, що графік роботи позивача організовувався не у 4 зміни, а у 3 зміни, то останній перебував на службі у вихідні дні, в зв`язку з чим у нього виникло право на відпочинок.
23. Разом з тим судами не враховано, що з заявою про надання відпочинку ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Рівненській області не звертався, що не заперечувалось позивачем.
24. Таким чином, позивачем не було реалізовано право на відпочинок з власної волі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої заробітної плати за роботу в надурочний час в дні відпочинку.
25. Щодо зобов`язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні за останні три роки роботи, скаржник зазначає, що особи начальницького складу податкової міліції, до яких на час звільнення належав позивач, проходять службу і отримують матеріальне забезпечення відповідно до спеціальних нормативно-правових актів.
26. Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати, нарахованої з 1 січня 2001 року, регламентується Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
27. Проте, ні Законом №2050-ІІІ, ні Порядком №159 щодо заробітної плати не конкретизовано перелік виплат, у разі невчасного нарахування і виплати яких потрібно компенсувати втрату їх частини.
28. Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ та пунктів 5, 7 Порядку №159 компенсація нараховується один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості щодо заробітної плати. Виплата компенсації здійснюється в місяці, у якому виплачується заборгованість заробітної плати за відповідний місяць.
29. Таким чином, з позивачем проведено розрахунок в повній мірі та відповідно до чинного законодавства, проте судами не враховано вимоги зазначених вище Закону №2050-ІІІ та пунктів 5, 7 Порядку №159.
30. Щодо виплати частини одноразової вихідної допомоги при звільненні за 13 календарних років служби, а не за 22 з урахуванням періоду попередньої служби, то відповідно до наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 14 квітня 2016 року №15-0 "По особовому складу податкової міліції", вислуга ОСОБА_1 на день звільнення складає в календарному обчисленні 22 роки 06 місяців 02 дні, в тому числі в органах податкової міліції - 13 років 09 місяців 02 дні. ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу при звільненні.
31. Зазначає, що Головне управління Національної поліції в Рівненській області листом від 6 квітня 2016 року №2860/116/04/29-2016 "Про надання інформації" повідомило, що позивачу відповідно до статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", зі змінами та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", із змінами, при звільненні нарахована та виплачена одноразова допомога.
32. ГУ ДФС у Рівненській області позбавлене законних підстав для проведення нарахування та виплати одноразової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за повних 22 роки календарної служби, оскільки за період проходження служби в підрозділах УМВС України в Рівненській області така виплата повинна була здійснювалась за попереднім місцем роботи.
33. Тому висновок суду, що відповідач неправомірно нарахував та виплатив ОСОБА_1 при звільненні з органів податкової міліції грошову допомогу, передбачену статтею 9 Закону №2262-ХІІ, за 13 календарних років служби, а не за 22, з урахуванням періоду попередньої служби не ґрунтується на вимогах статті 9 Закону №2262-ХІІ та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
34. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
36. Суть касаційного розгляду справи розкрито, зокрема, в статті 341 КАС України і полягає вона у перегляді судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
37. Вирішуючи питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виключно в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.