ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 300/1558/20
адміністративне провадження № К/9901/24263/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, прийняте у складі судді Главача І.А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Гудима Л.Я. (головуючий), Довгополова О.М., Святецького В.В.,
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Раковецького М.С. щодо винесення постанови від 16.04.2020 року у ВП №61846191 ро відкриття виконавчого провадження;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2020 року у ВП №61846191.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі заяви стягувача прийнято постанову ВП №43315441 від 30.03.2020 про повернення виконавчого документа стягувачі. Також відповідач 16.04.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61846191 з виконання постанови №43315441 від 27.05.2014 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 107017,55 грн, яку позивач вважає протиправною, оскільки у виконавчому провадженні ВП №43315441 кошти на рахунок стягувача не були стягнуті, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу, так як такі дії можуть призвести до стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж його стягнення без реального виконання рішення суду. Окрім цього зазначає, що постанова ВП №61846191 від 16.04.2020 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем за межами строку, що встановлений частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII, а саме, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа. Вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №61846191 від 16.04.2020 протиправними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. На примусовому виконанні у державній виконавчій службі Івано-Франківського міського управління юстиції перебував виконавчий лист №344/1304/2013 від 03.02.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк "Аваль" 1070175,57 грн. боргу.
5. 27.05.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП №43315441 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 107017,55 грн.
6. Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 30.03.2020 повернуто виконавчий лист №344/1304/2013 від 03.02.2014 стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
7. Також 16.04.2020 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61846191 з виконання постанови №43315441 від 27.05.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 107017,55 грн.
8. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Івано-Франківський окружний адміністративний суду рішенням від 23 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.
IV. Касаційне оскарження
11. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права
12. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
13. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що всупереч п.6 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ державний виконавець виніс постанову від 16.04.2020 про відкриття провадження на підставі виконавчого документа (постанова від 27.05.2014), який не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV ( чинної станом на 27.05.2014) та ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VII ( чинної на час винесення оскаржуваної постанови - 16.04.2020). Зокрема, у виконавчому документі: не зазначено найменування органу, який його видав; не вказано посаду, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця; не вказано найменування стягувана, його код ЄДРПОУ і місцезнаходження; не вказано дату народження боржника; не вірно вказана адреса боржника (не зазначено населений пункт в якому мешкає боржник); не вірно зазначено резолютивну частину рішення Івано-Франківського міського суду від 02.12.2013; не вказано строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; не зазначено строк, до якого боржник мав виконати зобов`язання добровільно.
13.1. Скаржник також зазначає, що зміст постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідає змісту виконавчого документа, а саме, в оскаржуваній постанові зазначено, що виконавчий документ (постанова №43315441 від 27.05.2014) видав "Івано- Франківский міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ)", в той час, як у виконавчому документі відсутній запис про те, хто його видав, а вказана юридична особа створена Наказом Міністерства юстиції №4053/5 від 17.12.2019. Також зазначено, що стягувачем є "Івано-Франківский міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано- Франківськ)", в той час, як у виконавчому документі відсутній запис про те, хто є стягувачем. Крім того, вказано резолютивну частину виконавчого документа, зміст якої не відповідає змісту самого виконавчого документа " Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ТзОВ "МікА" на користь Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ) виконавчий збір у розмірі 107017,55 грн", в той час як у виконавчому документі вказано "Стягнути з боржника : ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 107017,55 грн".
13.2. Скаржник також зауважує, що в порушення ч.5 ст.26 Закону №1404-УІІІ оскаржувана постанова винесена через шістнадцять днів після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а не пізніше наступного дня, як того вимагає норма Закону України "Про виконавче провадження".
13.3. Крім того позивач вказує, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем не на підставі закону та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, зокрема винесення постанови суперечить п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII. Так, з урахуванням п. 6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору на підставі постанови №43315441 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 107017,55 грн., прийнятої у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV. При цьому позивач посилається на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №400/2982/18.
14. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Нормативне регулювання
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606-XIV), відповідно до частини першої статті 28 якого у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
19. Згідно з частиною третьою статті 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
20. Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону № 606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
21. Частиною шостою статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
22. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 якого відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
23. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
24. У Розділі XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
26. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
27. Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
28. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";