ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 803/864/17
адміністративне провадження № К/9901/18748/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Большакової О.О., Заверухи О.Б.)
у справі №803/864/17
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Волинської області, Державної судової адміністрації України,
третя особа: Державна казначейська служба України,
про визнання відмови неправомірною, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Волинської області, Державної судової адміністрації України, в якому просив суд визнати неправомірною відмову Господарського суду Волинської області від 21 березня 2017 року за №01-15/1853/17 про проведення нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку; зобов`язати Господарський суд Волинської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку відповідно до положень частини третьої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року з відповідними змінами від 24 лютого 1994 року, внесеними Законом України №4015-12, у розмірі місячного заробітку за останньою посадою, за кожен повний рік роботи на посаді судді; визнати неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування Господарського суду Волинської області на здійснення виплат суми вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку.
2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Господарського суду Волинської області від 21 березня 2017 року за №01-15/1853/17 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку; зобов`язано Господарський суд Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суми вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку відповідно до положень частини третьої статті 43 Закону України №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року з відповідними змінами від 24 лютого 1994 року, внесеними Законом України №4015-12, у розмірі місячного заробітку за останньою посадою, за кожен повний рік роботи на посаді судді. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у цій справі скасовано в частині задоволення позову та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в цій частині вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
4. 12 травня 2020 року позивач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року в цій справі.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року в справі №803/864/17 відмовлено.
6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у цій справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 22 червня 1992 року по 18 грудня 1995 року обіймав посаду арбітра, а з 19 грудня 1995 року по 8 грудня 2015 року - судді Господарського суду Волинської області.
8. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VIII "Про звільнення суддів", у зв`язку з поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
9. Наказом голови Господарського суду Волинської області від 8 грудня 2015 року №87/02-2 ОСОБА_1 відраховано зі штату працівників Господарського суду Волинської області з 8 грудня 2015 року.
10. При звільненні позивачу не виплачена вихідна допомога на підставі статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла до 27 березня 2014 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
11. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" та Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", якими виключено норми, що надавали право судді на отримання вихідної допомоги, не можуть вважатись підставою для позбавлення позивача права на отримання такої допомоги як елементу забезпечення реального функціонування принципу незалежності суддів, а отже не повинні застосовуватись відповідачем.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата набуття права на вихід у відставку, і на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади були чинними норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 7 липня 2010 року, якими не передбачалась виплата вихідної допомоги, тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Залишаючи без задоволення заяву позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII.
14. Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
15. Таким чином, вказані положення застосовуються з 15 квітня 2020 року та не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до цієї дати.
16. З огляду це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного від 25 жовтня 2017 року, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду під час ухвалення постанови, про перегляд якої просив заявник.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає оскаржувану ухвалу незаконною.
18. Звертає увагу, що в пункті 4.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 суд констатував, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.
19. Тобто, зазначає позивач, в основу вказаного рішення Конституційного Суду України покладені ті ж самі мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення його позову. В свою чергу суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, застосував норми підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", з огляду на те, що Конституційним Судом України не приймалось рішення щодо неконституційності цієї норми.
20. Наголошує, що втрата чинності зазначених норм не спростовує його доводів та висновків суду першої інстанції про те, що ця норма є неконституційною, оскільки суперечить статті 8 Конституції України "у частині, що стосується легітимних очікувань особи". Неконституційною ця норма була протягом всього часу її дії, в тому числі і станом на час його виходу у відставку, вважає позивач.
21. Зважаючи на такі мотиви Рішення Конституційного Суду України, втручання в його права, зазначає позивач, визначені частиною першою статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було незаконним на рівні національного закону, оскільки останній суперечить положенням статті 8 Конституції України. Таке втручання позивач вважає непропорційним і таким, що носить явно дискримінаційний характер в розумінні статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
22. Також позивач звертає увагу, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали не відповідає вимогам пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, адже суд не вирішив питання про залишення в силі судового рішення, про перегляд якого подавалась заява.