ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 823/2372/17
адміністративне провадження № К/9901/23848/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Білоноженко М.А. (головуючий), Рідзеля О.А., Тимошенко В.П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М. (головуючий), Бужак Н.П., Костюк Л.О.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, в якому просить:
1.1. визнати неправомірними дії відповідача про відмову позивачу у виплаті вихідної допомоги за останньою посадою, якою є посада судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, у зв`язку зі звільненням позивача з вказаної посади у відставку;
1.2. зобов`язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат на час звільнення у відставку за останньою посадою - посадою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, виходячи з розрахунку 21750 грн. за місяць, що складає 217500 грн.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
3. 15 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі №823/2372/17, в якій просить:
3.1. переглянути рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року в справі №823/2372/17 за виключними обставинами та скасувати його;
3.2. прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у справі №823/2372/17 та визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про відмову у виплаті позивачу вихідної допомоги при виході судді у відставку;
3.3. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області виплатити позивачу вихідну допомогу при виході судді у відставку у розмірі десяти місячних заробітних плат, стягнувши відповідні кошти на користь позивача.
4. На обґрунтування заяви позивач посилається як на виключну обставину на рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
ІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року в адміністративній справі №823/2372/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
IІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
7. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подала касаційну скаргу, в якій зазначає, що вони є такими, що постановлені з порушенням норм матеріального права, а висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам, у зв`язку із неправильним тлумаченням Рішення Конституційного Суду України №2- р(П)/2020 від 15.04.2020.
8. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її заяву задовільнити повністю.
9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що із висновку Конституційного Суду України, викладеному у Рішенні Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 слідує, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII суперечить ч.1 ст.8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи, а тому є некоституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто Коституційний Суд України у вище вказаному рішенні встановив факт порушення права суддів, які вийшли у відставку в період із 01.04.2016 по 30.09.2016 в частині отримання вихідної матеріальної допомоги, яку держава гарантувала суддям, які вийшли у відставку до виключення із Закону 2453-VI статті 136.
9.1. Скаржник зазначає, що визнання Рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 неконституційними положень підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, якими виключена ст.136 із ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 щодо виплати вихідної допомоги судді у зв`язку із виходом у відставку, поширюються саме на суддів, які вийшли у відставку в період із 01.04.2016 по 30.09.2016 з момент у ухвалення цього рішення, тобто з часу втрати чинності положень Закону №1166 -VII, що виключали таке право судді. Таким чином, саме із дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України про визнаної неконституційними положень підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII вони втрачають чинність, що є підставою для перегляду раніше ухвалених судових рішень в частині виплати вихідної допомоги судді у відставці.
9.2. Таким чином, на думку скаржника, є передбачені п. 1 ч.5 ст.361 КАС України підстави для перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 (справа №823/2372/17) за виключними обставинами, оскільки саме цим рішенням позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, 22.09.2016, так як на момент розгляду справи Рішення Конституційного Суду України про визнаная неконституційними положень Закону №1166-VII, якими була виключена ст.136, не існувало. А тому є неправильним тлумачення закону, а саме Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 в частині того, що воно не поширюється на суддів, які були позбавлені конституційного права на отримання вихідної допомоги при виході у відставку, тимчасовими змінами, внесеними до ЗУ №2453-VI від 07.07.2010, які виключили ст.136.
10. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІV. Джерела права й акти їх застосування
11. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
12. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
13. Тобто, зі змісту ст.152 Конституції України вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
15. Згідно зі статтею 89 Закону №2136-VIII рішення Конституційного Суду України не передбачає встановлення будь-яких обставин, однак передбачає зазначення мотивів прийнятого рішення із зазначенням положень Конституції України, відповідно до яких Конституційний Суд України обґрунтовує своє рішення, та акта (його окремих положень), що його Конституційний Суд України визнав конституційним чи неконституційним.
16. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
17. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.