ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2020 року
Київ
справа №140/2474/20
адміністративне провадження №К/9901/14874/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради (далі - відділ ДАБК) на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (прийняту судом у складі судді Дмитрука В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Шевченка" (далі- ТОВ "ЖК Шевченка") до Заступника начальника відділу ДАБК Літвицького Сергія Ігоровича та відділу ДАБК про визнання протиправними та скасування наказу, припису та постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У березні 2020 року ТОВ "ЖК Шевченка" (далі - позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького С.І. (далі - відповідач - 1) та Відділу ДАБК (далі - відповідач - 2), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати:
-наказ про проведення позапланової перевірки від 02.02.2020 №6 (далі - Наказ) прийнятий начальником Відділу ДАБК;
-припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм державних стандартів і правил від 21.02.2020 (далі - Припис) винесений Заступником;
-постанову про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2020 (далі - Постанова).
Разом із позовом ТОВ "ЖК Шевченка" подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що оскаржуваним приписом відповідач вимагає припинити виконання будівельних робіт до усунення порушень, які, на його думку, мали місце, однак товариство вважає, що відповідач у справі при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) діяв не підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вийшов за межі наданих йому Законом повноважень та здійснив заходи державного нагляду без належних правових підстав, в результаті чого порушено права та інтереси ТОВ "ЖК Шевченка" на свободу здійснення господарської діяльності. Крім того, заявник зазначив, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не встановлено обов`язку щодо призупинення чи відтермінування дії припису у випадку його оскарження до суду, натомість у разі невиконання вимог такого припису у встановлений строк, орган державного архітектурно-будівельного контролю може застосувати штраф, а в подальшому - ініціювати звернення до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, що, відповідно свідчить про обґрунтованість вимог товариства щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 березня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цій справі дію припису заступника начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицького Сергія Ігоровича про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 лютого 2020 року, виданого ТОВ "ЖК Шевченка".
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суди виходили із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення його дії може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (зокрема, у випадку невиконання даного Припису позивача може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із цими судовими рішеннями, відділ ДАБК звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою про скасування ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Верховний Суд ухвалою від 24 червня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відділу ДАБК.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди не взяли до уваги та не врахували співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вжиття заходів забезпечення позову не передбачає вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Позивачем наведені лише припущення щодо можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам. Однак, не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Пропоноване позивачем забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, позаяк Приписом позивач був зобов`язаний зупинити виконання будівельних робіт до усунення виявлених під час проведення перевірки порушень.
Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з`ясував обставини, на підставі яких були прийняті оскаржувані судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.