ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 813/3922/17
адміністративне провадження № К/9901/36123/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (суддя - Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (судді - Довга О.І., Глушко І.В., Запотічний І.І.) у справі № 813/3922/17 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 65 683,42 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведення нарахування податку на доходи фізичних осіб контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2016 року: № 0000521700 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 170,00 грн; № 0000531700, яким йому було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 65 513,42 грн (52 410,74 грн - за податковими зобов`язаннями та 13 102,68 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями). Станом на дату звернення з відповідним позовом до суду вказану заборгованість відповідачем не погашено. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено податкову вимогу форми "Ф" від 8 листопада 2016 року № 34196-17.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, позов задовольнив повністю, стягнув з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 65 683,42 грн.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що сума податкового боргу є узгодженою і не сплаченою, відтак підлягає стягненню.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу відповідача частково задоволено, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вказане рішення мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідача про неотримання ним податкових повідомлень-рішень та не встановили причини їх невручення відповідачу. Також судами не було надано оцінки доводам відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування йому податку з доходів фізичних осіб з мотивів відсутності об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
За результатами нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 65 683 грн 42 коп.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що розгляд вказаної справи тривав з 2016 року, відповідач був присутнім під час розгляду апеляційної скарги Восьмим апеляційним адміністративним судом, ним подавалась касаційна скарга, що свідчить про обізнаність відповідача щодо існування спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому, останній не надав суду жодних доказів, які б підтверджували неузгодженість податкових зобов`язань, що в подальшому стали причиною виникнення боргу, а також не надав доказів, які б підтверджували оскарження спірних рішень та вимоги податкового органу.
Суди взяли до уваги, що спірні податкові повідомлення - рішення направлялись відповідачу за адресою його реєстрації в порядку, визначеному статтею 58 ПК України, та відповідно до приписів цієї статті вважаються врученими. Помилкове незазначення оператором поштового зв`язку на поштовому відправленні причини його невручення в даному випадку не є підставою для висновку про неузгодженість податкового боргу.
На думку судів попередніх інстанцій, доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування йому податку з доходів фізичних осіб з мотивів відсутності об`єкта оподаткування мали б досліджуватись в межах адміністративної справи про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, 23 грудня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неповне встановлення обставин справи.
Так, скаржник вказав, що судами взагалі не було встановлено об`єкт оподаткування, зокрема, структуру анульованого боргу за кредитним договором, а також не було надано оцінки дотриманню банківською установою порядку анулювання такого боргу (його частини), зокрема, виконання обов`язку щодо повідомлення боржника про таке анулювання шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або укладення відповідного договору, або надання боржнику договору про прощення (анулювання) боргу під підпис особисто. Водночас, дотримання банківською установою вказаного порядку є обов`язковою умовою покладення на боржника обов`язку зі сплати податків з доходу, отриманого в результаті прощення боргу. Проте, матеріали справи не містять відповідних відомостей.
Крім цього, відповідач вказав на неотримання ним спірних податкових повідомлень - рішень, що свідчить про неузгодженість податкових зобов`язань та безпідставне винесення позивачем податкової вимоги, та зазначив про неправильне застосування судами попередніх істанцій приписів пункту 42.4 статті 42 ПК України щодо порядку вручення податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга, враховуючи дату звернення з касаційною скаргою, розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Головним управлінням ДФС у Львівській області подано відзив на касаційну скаргу. Враховуючи, що Головне управління ДФС у Львівській області на час подання відзиву (16 березня 2020 року) не мало адміністративної процесуальної дієздатності органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державної податкової політики, воно не має повноважень на подання процесуальних документів до суду у цій справі, оскільки таке повноваження встановлено для виконання завдань і функцій контролюючого органу у зазначеній сфері. З огляду на викладене відзив не підлягає судовій оцінці, як такий, що поданий особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.