ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/9592/20
адміністративне провадження № К/9901/20373/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вовка П.В. від 24 червня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Оксененка О.М., Лічевецького І.О., Шурка О.І. від 04 серпня 2020 року
у справі № 640/9592/20
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі також - відповідач), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього позивача;
- зобов`язати відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) №001-09509-200215 "Зростаючий" у доларах США від 20 лютого 2015 року за рахунок ФГВФО.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, позов залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
6. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/9592/20.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 лютого 2015 року між позивачем (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі- ПАТ "Дельта Банк") укладено договір банківського вкладу (депозиту) №001-09509-200215 "Зростаючий" у доларах США, відповідно до умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США у тимчасове строкове користування та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.
8. На виконання вказаного договору, на поточний рахунок, відкритий у ПАТ "Дельта Банк" позивачем перераховано грошові кошти у сумі 7500,00 доларів США.
9. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
10. Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
11. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
12. Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
13. Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статями 37, 38, 51, частинами 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, строк здійснення процедури ліквідації та делегування повноважень ліквідатора Банку продовжено до 04 жовтня 2020 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 04 квітня 2019 року № 772.
14. При цьому, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром з 08 жовтня 2015 року.
15. Відсутність позивача в переліку вкладників ПAT "Дельта Банк", за яким вона має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, у зв`язку із початком процедури ліквідації такого банку обумовила її звернення до суду із даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій помилково зробили висновок про те, що про порушення своїх прав та інтересів вона повинна була дізнатися у 2015 році. Той факт, що у жовтні 2015 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача направлено лист про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року № 8821/1101 без повідомлення про вручення такого, не підтверджує факт отримання такого.
17. З урахуванням того, що скаржник не отримувала повідомлення про нікчемність правочину, початок відліку строку звернення до суду повинен починатись з 16 квітня 2020 року (з дати отримання відповіді на адвокатський запит, з якого стало відомо про застосування відповідачем наслідків нікчемності правочину). Крім того, в даному випадку, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не підлягає застосуванню, оскільки такий строк обмежений строком ліквідації банку, яка станом на день подання подачі позову не є завершеною.
18. Від інших учасників відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
20. Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України та частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Відповідно до вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. У пункті 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
25. Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
26. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
28. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
29. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
30. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
31. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
32. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
33. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
34. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
35. Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).
36. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
37. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.