ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/3516/19
адміністративне провадження № К/9901/36256/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (далі - позивач, ТОВ "Альфа-Метал-Компані", Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2018 №0033211414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2ʼ 241ʼ 624,00 грн, в тому числі: основний платіж - 1ʼ 494ʼ 416 грн, штрафні (фінансові) санкції - 747ʼ 208,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що висновки податкової перевірки про безтоварність господарських операцій з придбання ним товарів (металоконструкцій) у ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ у грудні 2016 року, січні - березні 2017 року, за результатами якої було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки операції підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними), господарськими договорами (договором поставки від 03.10.2016 та договором про надання транспортних послуг). ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ на час здійснення операцій з постачання мав правосуб`єктність, у тому числі, й податкову. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначеного контрагента, що міститься в інформаційних базах ДФС, без проведення зустрічної звірки чи перевірки ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2019 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.11.2018 №0033211414.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушень Товариством податкового законодавства при визначенні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з придбання товару у ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ є безпідставними, оскільки господарські операції фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами (договором поставки від 03.10.2016 №031016М, видатковими накладними, платіжними дорученнями щодо сплати постачальнику ціни товару, договором про надання транспортних послуг від 03.01.2017, актами приймання-передачі транспортних послуг). Оцінюючи доводи контролюючого органу, що у ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ не було матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання на адресу позивача металоконструкцій в таких обсягах, що номенклатура поставки не відповідає видам діяльності ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ та номенклатурі придбаних товарів згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (ЄРПН), що це товариство за місцем реєстрації не знаходиться, його засновник громадянка ОСОБА_1, яка одночасно є його директором та бухгалтером, зареєстрована в м. Луганську (на ці обставини відповідач посилався як на підставу для висновку по безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ), суд зазначив, що чинне законодавство не ставить податкові зобов`язання одного платника податків у залежність від виконання податкового обов`язку іншим платником податків, зокрема контрагентом - постачальником товарів (послуг), від матеріально-технічних або будь-яких інших умов діяльності останнього. Застосувавши норми статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітністьʼʼ від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд першої інстанції зробив висновок, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним. При застосуванні зазначених норм суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670 (касаційне провадження №К/9901/612/18), від 30.01.2018 у справі №820/5753/13-а (касаційне провадження №К/9901/630/18) щодо оцінки облікових документів платника податків при розгляді справ, в яких предметом доказування є обставини щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були враховані в податковому обліку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що операції з постачання товару між позивачем і ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ не відбулися. При оцінці наданих позивачем облікових документів апеляційний суд не визнав їх доказами факту господарських операцій, взявши до уваги відсутність у ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ об`єктивно необхідних ресурсів для здійснення цих операцій, невідповідність номенклатури поставки на адресу позивача номенклатурі придбаних цим товариством товарів відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на операції з постачання товарів на його адресу, що, згідно з висновком апеляційного суду, виключає джерело походження металоконструкцій, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до сум податкового кредиту, від ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ, та свідчить про удаваність операцій позивача з цим товариством.
ТОВ "Альфа-Метал-Компані" подало касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції взяв лише до уваги доводи відповідача про безтоварність операцій, хоча ці доводи ґрунтуються виключно на інформаційних базах ДФС, а не на документах. Надані ж Товариством докази щодо транспортування придбаного товару власними та залученими транспортними засобами, його розвантаження, прийняття та подальшого використання, письмові пояснення відповідальних осіб за перевезення та приймання товару судом апеляційної інстанції враховані не були.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити цю скаргу без задоволення як безпідставну.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС).
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття ГУ ДФС податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ ʼʼАльфа-Метал-Компаніʼʼ податкового та валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 від 03.09.2018 №758/10-36-14-14/34202711 (далі - акт перевірки).
Згідно з висновком, викладеним в акті перевірки, Товариство порушило, зокрема норми пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК, завищило суми податкового кредиту за грудень 2016 року, січень-березень 2017 року на загальну суму 1ʼ 494ʼ 416,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ на поставку металоконструкцій (труба, профіль, лист, кутник, швелер), внаслідок чого занизило ПДВ за ці ж податкові звітні періоди на 1ʼ 494ʼ 416,00 грн.
Висновок контролюючого органу вмотивований тим, що операції з придбання Товариством товару (металоконструкцій) у ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх фактичного здійснення. При цьому контролюючий орган використав податкову інформацію щодо ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ, отриману із баз даних ДФС України, та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю, відповідно до якої: поставка ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ товару на адресу позивача не відповідає його видам діяльності, інформація щодо яких внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також номенклатурі придбаних товарів згідно з даними з ЄРПН (продукти харчування, паливо, автомобільні диски, двірне полотно); товариство не має матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання металоконструкцій на адресу позивача; його засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_1 зареєстрована у м. Луганську; товариство за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) не знаходиться; його місцезнаходження невідомо.
Зважаючи на ці обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що джерело походження товару, суму ПДВ в ціні якого позивач включив до суми податкового кредиту, не встановлене, ТОВ ʼʼІліар-Дʼʼ цей товар не постачав, відтак позивач не мав права збільшити суму податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Іліар-Д".
Підпунктом ʼʼаʼʼ пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).