Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 759/15418/18
Провадження № 51-3677 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника Мельника О.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018100080006189 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований по АДРЕСА_1 та проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, зареєстрований по АДРЕСА_3 та проживає по АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кожанка Фастівського району Київської області, зареєстрований по АДРЕСА_5, проживає по АДРЕСА_6, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 5 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 обвинувачувалися в тому, що вони разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї, що супроводжувалось особливою зухвалістю, та виразилось у заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
2 серпня 2018 року, за невстановлених обставин та часу, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та іншою невстановленою розслідуванням особою. Приблизно о 23 год. 25 хв., перебуваючи навпроти під`їзду № 6, буд. 6 по вул. Жмеринській в м. Києві, ОСОБА_3, звернувшись до ОСОБА_4, який в той час там вигулював собаку, як до особи, яка нібито нещодавно звільнилась з місць позбавлення волі, і будучи обуреним відповіддю, з хуліганських спонукань, дістав наявний при собі пристрій для відстрілу гумових куль та направив його в бік ОСОБА_4, висловлюючи при цьому образи на адресу останнього. Протиправні дії ОСОБА_3 підтримали інша невстановлена особа та ОСОБА_1, який також дістав пістолет і спрямував його в бік потерпілого, а останній, будучи наляканим, почав тікати.
Тоді, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та інша особа, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, стали наздоганяти потерпілого, здійснюючи постріли з наявної при собі вогнепальної зброї. У подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_1, інша невстановлена досудовим розслідуванням особа та ОСОБА_2, який приєднався до них, наздогнавши потерпілого ОСОБА_4, стали спільно наносити останньому удари руками та ногами в різні частини тіла, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 5 листопада 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні цього злочину.
Арешт на майно, накладений у межах цього кримінального провадження, скасований.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 травня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виправдано за ч. 4 ст. 296 КК України безпідставно. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що вину останніху вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведено сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказами, яким місцевим судом не надано належної оцінки. Зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 94, 96, 370, 374 КПК України, що в свою чергу потягло невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що суд, в порушення вимог ст. ст. 22,23, 410 КПК України, належним чином не вмотивував, чому взяв до уваги одні показання і відкинув інші, та залишив поза увагою частину доказів, наданих стороною обвинувачення, та безпідставно відмовив прокурору у допиті свідка ОСОБА_5, інших свідків та понятих при проведенні слідчих дій на досудовому розслідуванні за участю потерпілого та обвинувачених. Крім цього, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги протоколи впізнання з потерпілим, протокол слідчого експерименту з потерпілим та протокол пред`явлення для впізнання зі свідком ОСОБА_5 , протоколи огляду місця події. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не навів належних підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, а вирок суду першої інстанції - без зміни, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
У надісланих запереченнях на касаційну скаргу захисник Мельник О.В. в інтересах виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора, а постановлені судові рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримала касаційну скаргу, судові рішення вважала обґрунтованими та просила залишити їх без зміни.
Захисник Мельник О.В., виправдані ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.