ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
справа № 128/2147/18
провадження № 51-3077км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Ємець О.П.,
Луганський Ю.М.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Вараниця В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270100000193, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої доводи засуджений мотивує тим, що всупереч вимогам статей 276 - 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни) йому не вручалося письмове повідомлення про підозру і не було роз`яснено процесуальних прав шляхом їх усного оголошення.
Указує, що власницю транспортного засобу ОСОБА_2 допитано не було, що свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки її показання мають істотне значення для з`ясування, чи є ОСОБА_1 суб`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 ККУкраїни.
Зазначає, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, суд надав неправильну оцінку показанням свідків, огляд місця події, звідки викрадено автомобіль, не проводився, належних доказів його винуватості матеріали провадження не містять.
Стверджує, що прокурор подав апеляційну скаргу з порушенням строку апеляційного оскарження вироку та без клопотання про поновлення цього строку, проте апеляційний суд розглянув та частково задовольнив цю скаргу.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2020 рокуапеляційну скаргу захисника Гезердави В.В. залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині зменшення об`єму обвинувачення, відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди та вирішення питання процесуальних витрат.
ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом - автомобілем марки "ЗАЗ Ланос" зеленого кольору, 2007 року випуску, тип - легковий седан-В, державний номерний знак НОМЕР_1, під час якого був пошкоджений автомобіль, чим заподіяно потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 27 908, 38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь потерпілого ОСОБА_3 27 908, 38 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на ремонт автомобіля; на користь держави - процесуальні витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 2574 грн.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 листопада2018 року близько 22:00, перебуваючи на автомобільній стоянці на вул. Комарова, 59 у смт Варва Чернігівської області, діючи умисно, незаконно заволодів автомобілем марки "ЗАЗ Ланос" зеленого кольору, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю на момент вчинення злочину 76 826,03 грн, що перебував у користуванні потерпілого ОСОБА_3 та який той тимчасово залишив на вказаній стоянці незачиненим з ключем у замку. Скориставшись цим, ОСОБА_1 завів двигун та дорогою в смт Варва пошкодив автомобіль, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 27 908,38 грн.
Позиції учасників судового провадження
Заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За змістом касаційної скарги вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та їм дано належну оцінку.
Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист при врученні письмового повідомлення про підозру було предметом розгляду суду першої інстанції, який погодився з доводами сторони захисту, що під час вручення підозри ОСОБА_1 28 грудня 2018 року прокурором не було роз`яснено його процесуальних прав шляхом їх усного оголошення. Суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні флешнакопичувач, на якому відображено обставини вручення підозри, та встановив, що на ньому дійсно відсутні відомості про усне оголошення прав підозрюваному, проте копія підозри містить письмову інформацію про права підозрюваного. Крім того, після вручення підозри і до моменту допиту 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 як підозрюваного, перед яким йому особисто роз`яснено його процесуальні права, жодних слідчих дій не проводилося. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушення прав ОСОБА_1 не відбулося.