Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 677/2040/16-к
провадження № 51-5738км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
а участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Галушина О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Галушина О.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240170000365, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_2 і ОСОБА_1, кожного окремо, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 6 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК - на строк 5 років; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Стягнуто із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 18 000 грн і 33 000 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також на користь кожного з них по 20 000 грн і 640 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та процесуальних витрат. Крім того з обвинувачених стягнуто на користь ОСОБА_5 3500 грн і 15 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні вимагання з погрозою пошкодження майна та насильства над потерпілими, їх близькими родичами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з пошкодженням майна, а також у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу. Злочини вчинено за наступних обставин.
У жовтні 2014 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спільний умисел на незаконне збагачення шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які надавали послуги доступу до мережі інтернет у м. Красилові.
Для цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрілися з потерпілими у квартирі АДРЕСА_3 та, погрожуючи останнім застосуванням фізичного насильства до них та їх близьких родичів, пошкодженням їхнього майна, висловили вимогу щомісячно сплачувати 2000 грн, на яку потерпілі, реально сприймаючи зазначені погрози, погодились, та з жовтня 2014 року по березень 2016 року передали обвинуваченим загалом 36000 грн, а з квітня 2016 року, незважаючи на вимоги та погрози останнх, відмовилися їм платити.
Для того, що б залякати потерпілих та змусити їх платити, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 22 липня 2016 року близько 02:40, діючи загально небезпечним способом, створюючи реальну небезпеку для життя та здоров`я людей, облив заздалегідь заготовленою запалювальною сумішшю і підпалив належний ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ-21043, який знаходився на прилеглій території домоволодіння АДРЕСА_4, а ОСОБА_1 знаходився неподалік та слідкував, щоб навколо не було сторонніх осіб. Незважаючи на те, що обвинувачені виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки батько потерпілого погасив пожежу. Внаслідок підпалу автомобіля ОСОБА_4 було завдано матеріальної шкоди на суму 15 000 грн.
З тією ж метою та аналогічним способом ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 30 липня 2016 року близько 05:30 кинув у вікно вищезазначеного будинку, належного потерпілій ОСОБА_6, пляшку із запальною сумішшю, внаслідок чого загорілося вікно, однак будинок не було знищено з причин, що не залежали від волі обвинувачених, оскільки пожежу погасив сусід. Внаслідок указаних дій ОСОБА_2 і ОСОБА_1 потерпілій спричинено матеріальну шкоду на суму 3500 грн.
Після цього, 17 серпня 2016 року та 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову погрожували ОСОБА_4, ОСОБА_7 застосуванням до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їхніх родичів фізичного насильства і знищенням майна, якщо останні двоє не продовжать сплачувати по 2000 грн щомісячно, а з жовтня 2016 року щомісячно 3000 грн, на що ОСОБА_4 і ОСОБА_3, реально сприймаючи вказані погрози, погодились, та 10 вересня 2016 року близько 15:40 біля магазину "Конвалія" на вул. Грушевського в м. Красилові ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 2000 грн, після чого останнього затримали працівники поліції.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника Галушина О.В., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник Галушме О.В., посилаючись на невинуватість ОСОБА_2, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що досліджені судом докази не підтверджують вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Так, під час досудового розслідування не встановлено джерело походження відеозаписів, на яких зафіксовано підпали автомобіля і будинку, не перевірено їх на можливість фальсифікації, а тому вказані докази суд мав визнати недопустимими. Стверджує, що суд безпідставно послався у вироку на показання потерпілих, які обмовили засуджених, оскільки перебували з ними у неприязних відносинах. Апеляційний суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК не дослідив за клопотанням сторони захисту протокол контролю за вчиненням злочину та не спростував доводів щодо суворості призначеного покарання ОСОБА_2, який має молодий вік, неповнолітню дитину, хворих батьків похилого віку, займається підприємницькою діяльністю. Через це, на думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невинуватість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що досліджені судом докази не підтверджують його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, у нього не було попередньої змови з ОСОБА_2, він не погрожував потерпілим у серпні 2016 року. Доводи щодо недопустимості, як доказів, відеозаписів підпалу аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника, крім того засуджений звертає увагу на суперечність обвинувачення в частині встановлення часу підпалення будинку о 05:30, коли з відеозапису видно, що підпал було здійснено в темну пору доби. Стверджує, що суд безпідставно обґрунтував вирок суперечливими показаннями потерпілих, які не підтверджені іншими доказами, звертає увагу, що потерпілий звернувся із заявою до поліції 09 серпня 2016 року, коли вимагання, що йому інкримінується було вчинено 17 та 19 серпня 2016 року. За таких обставин суди повинні були закрити кримінальне провадження, однак не зробили цього.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення, просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнотоа судового розгляду, на що посилається захисник Галушин О.В. у касаційній скарзі, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений ОСОБА_1, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними протоколів слідчих дій, зокрема й тих, що отримані за результатом проведених у кримінальному провадженні негласних (розшукових) слідчих дій, висновками судових експертиз та іншими письмовими і речовими доказами.
Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм злочинів і правильно кваліфікував дії останніх за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК.