ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 180/2194/18
провадження № 51-5430км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М. В.,
у режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Мунтяна Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мунтяна Т. І. на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року, постановлені у кримінальному провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року за частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309, статті 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі:
- за частиною 2 статті 186 КК - на строк 4 роки;
- за частиною 1 статті 263 КК - на строк 4 роки;
- за частиною 2 статті 309 КК - на строк 3 роки;
- за частиною 2 статті 310 КК - на строк 5 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він навесні 2018 року на території садиби АДРЕСА_1, будучи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтею 309 КК, умисно незаконно посіяв коноплю у кількості понад 50 рослин та з невстановленого часу по 13 серпня 2018 року вирощував їх, а саме: обробляв шляхом поливу, окопував, підживлював з метою доведення рослин до стадії дозрівання.
У подальшому 13 серпня 2018 року у період часу з16 год 52 хв по 20 год 29 хв у ході обшуку вищезазначеної садиби було виявлено та вилучено вирощувані ОСОБА_1 406 рослин роду коноплі в стадії вегетативного дозрівання.
Крім того, за невстановлених обставин (місце та час) ОСОБА_1 умисно без передбаченого законом дозволу придбав конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме: споряджений корпусом ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1, уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2, які, зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання - будинку АДРЕСА_1, де 13 серпня 2018 року у період часу з 16 год 52 хв по 20 год 29 хв у ході обшуку було виявлено та вилучено вищезазначений заряд вибухової речовини.
Крім того, за невстановлених обставин (місце, час, спосіб) ОСОБА_1 умисно повторно незаконно без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонений, масою у перерахунку на суху речовину 57, 013 г. Після цього переніс при собі та зберігав за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 . 13 серпня 2018 року у період часу з 16 год 52 хв по 20 год 29 хв у ході обшуку цього володіння було виявлено та вилучено вищезазначений особливо небезпечний наркотичний засіб.
Крім цього, 09 вересня 2017 року о 00 год 03 хв ОСОБА_1, перебуваючи поруч із торговими кіосками, розташованими на вулиці Торгівельній у місті Марганці Дніпропетровської області, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, шляхом нанесення удару рукою в обличчя ОСОБА_2, раніше йому незнайомому, відкрито заволодів мобільним телефоном, належним потерпілому, марки "Karbonn" моделі KS606 Black, вартістю 987 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що в основу обвинувального вироку покладено недопустимі докази, зокрема протокол слідчого експерименту, який не відповідає вимогам статті 104 КПК.
Відтак матеріали кримінального провадження не місять допустимих та належних доказів підтвердження винуватості його підзахисного, в результаті чого обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК, а судові рішення - статей 374, 419 цього Кодексу.
Крім того, сторона захисту вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція з прав людини), оскільки безпідставно відмовлено у допиті потерпілого та свідка, що призвело до прийняття несправедливого судового рішення. Суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що це було одним із ключових доводів апеляційної скарги, належної оцінки йому не дав.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник просив касаційну скаргу задовольнити за доводами викладеними у ній. Пояснив, що він помилково зазначив про недопустимість протоколу слідчого експерименту, хоча мав на увазі протокол обшуку у будинку АДРЕСА_1 . Засуджений ОСОБА_1 касаційну скаргу свого захисника підтримав у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, стверджував про законність та обґрунтованість судових рішень.
Потерпілого ОСОБА_2 належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився, при цьому повідомив суд, що участі у розгляді кримінального провадження брати не бажає.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам вчинених злочинів згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пункту d частини 3 статті 6 Конвенції з прав людини кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Аналогічне право обвинуваченого закріплене і у національному законодавстві, а саме у пункті 1 частини 4 статті 42 КПК.