Постанова
іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 204/4728/15-к
провадження № 51-735 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Єременка М.В.,
а також в режимі відеоконференції:
осіб, щодо яких кримінальне
провадження закрито, ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
їх захисника Самойленко Т.В.,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника потерпілого адвоката Хоміча Р.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката Завгороднього О.С. та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Хоміча Р.Г. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040680003633, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року клопотання захисника Куща Д.С. задоволено. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо них закрито.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що вони 9 серпня 2013 року близько 19 години з метою повернення будівельного риштування ТОВ "Спецбудпостачання", що знаходилось в оренді ОСОБА_3, на території домоволодіння по АДРЕСА_3 , незаконно проникли до іншого володіння особи, а саме на територію вищевказаного домоволодіння, що складається з огородженої земельної ділянки, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, порушивши недоторканість їх житла.
У подальшому на території домоволодіння за вищевказаною адресою між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу повернення орендованого будівельного риштування, в ході якого у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раптово виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Вступивши з ОСОБА_2 в попередню змову, ОСОБА_1, знаходячись поблизу потерпілої ОСОБА_4, наніс останній не менше восьми ударів руками стисненими в кулак в область тулубу та кінцівок, а також голови, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні та легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Після чого ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наніс декілька ударів руками стисненими в кулак по обличчю потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження та пошкодив окуляри, привівши їх у непридатний для цільового використання стан.
Далі ОСОБА_1, наблизившись до належного потерпілому ОСОБА_3 автомобіля "Ford Transit", державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився на території домоволодіння за вищевказаною адресою, та з використанням невстановленого в ході досудового розслідування елементу будівельного риштування, наніс декілька ударів по вказаному мікроавтобусу, внаслідок чого пошкодив його, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 3531,29 грн.
У цей час ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наблизився до потерпілого ОСОБА_5 з боку спини та штовхнув його. Від поштовху останній впав, отримавши легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 став виражатись на його адресу грубою нецензурною лайкою і на зауваження припинити свої дії він не реагував.
У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не зупиняючись на досягнутому, наблизились до потерпілого ОСОБА_3 та, виражаючись брутальною нецензурною лайкою, а ОСОБА_1 погрожуючи фізичною розправою, стали наносити удари руками стисненими в кулак, нанісши в сукупності не менше десяти ударів по голові, тулубу та кінцівках потерпілого, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість діб, але не менше як три тижні та легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Після вчинення вищезазначених дій, ОСОБА_1, залишаючи територію домоволодіння за вищевказаною адресою, наблизився до хвіртки домоволодіння та з прикладенням сили декілька разів відчинив її, ударивши при цьому об бордюр, унаслідок чого пошкодив зварні шви хвіртки, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 288,67 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняючи кримінальне правопорушення з особливою зухвалістю, у групі осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушили громадський порядок, а також нормальний відпочинок громадян, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 3820,96 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційних скаргах:
представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат Завгородній О.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що судом не було надано належної оцінки факту перебування обвинувачених у розшуку, оскільки постановою слідчого від 13 вересня 2014 року обвинувачених було оголошено у розшук, а 15 жовтня 2014 року кримінальне провадження у зв`язку з цим було зупинене та відновлене лише 6 листопада 2014 року, у зв`язку з чим, на його думку, перебіг давності щодо інкримінованих обвинуваченим злочинів було зупинено, а отже за правилами ч. 2 ст. 49 КК вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності лише за збігом п`ятнадцяти років із дня їх вчинення. Також зазначає, що наведені стороною захисту докази того факту, що обвинувачені не ухилялися від досудового слідства або суду не можна вважати належними, бо вони жодним чином не підтверджують факт їх з`явлення до органів слідства;
представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Хоміч Р.Г., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 переховувалися від слідства та постановою слідчого від 13 вересня 2014 року, яка в подальшому підозрюваними не оскаржувалась, були оголошені у розшук. Зазначає, що документи, перелічені в додатках до клопотання, були не в повному обсязі надані їм для ознайомлення захисником Кущом Д.С. та стосувались лише одного обвинуваченого ОСОБА_1, а також були неналежно оформлені. Крім того вказує, що надані стороною захисту матеріали в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відкривались, а тому не було забезпечено можливості потерпілій стороні висловитися щодо належності і допустимості кожного з цих доказів. При цьому не було враховано, що клопотання захисника про закриття провадження за нереабілітуючих обставин стосувалось іншого формулювання обвинувачення, ніж ставилося прокурором та розглядалось судом. Крім того вказує, що обвинувачені не оскаржували постанови слідчого про оголошення їх у розшук і продовжували ухилятися від суду шляхом затягування судового розгляду та через їх неявки без поважних причин у судові засідання накладалось грошове стягнення. Також зазначає, що в ухвалі місцевого суду не вирішено питання про долю речових доказів.
Захисник Самойленко Т.В., ОСОБА_2. та ОСОБА_1. подали заперечення на зазначені касаційні скарги, в яких просять судові рішення щодо останніх залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_3 та його представник - адвокат Хоміч Р.Г., потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали подані касаційні скарги, просили судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2., а також їх захисник Самойленко Т.В. заперечували щодо задоволення касаційних скарг і просили судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Єременко М.В. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого ОСОБА_3, його представника - адвоката Хоміча Р.Г., потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, осіб, щодо яких кримінальне провадження закрито, - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, захисника Самойленко Т.В. та прокурора Єременка М.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.
На підставі п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості та п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК, які згідно зі ст. 12 КК є, відповідно, злочинами невеликої та середньої тяжкості й були вчинені обвинуваченими 9 серпня 2013 року, і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за які згідно зі ст. 49 КК становить три і п`ять років. На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачений законом строк давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за ці злочини сплинув.
У судовому засіданні 21 травня 2019 року захисник Кущ Д.С. звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказане клопотання підтримали та просили його задовольнити.