Постанова
іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 372/417/19
провадження № 51- 1020 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110230001165, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ), раніше судимої 10 травня 2018 року вироком Обухівського районного суду Київської за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1360 грн,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. ст. 70, 72 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки з покладанням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК вирок Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до штрафу у розмірі 1360 грн, ухвалено виконувати самостійно.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 14 січня 2019 року, близько 16 год., надала приміщення квартири АДРЕСА_2, в якій проживає та яка належить на праві власності ОСОБА_3, своєму знайомому ОСОБА_4 для незаконного вживання останнім наркотичної речовини, що той зробив, випивши наркотичний засіб "метадон" з чашки з водою.
Крім того, ОСОБА_1 14 січня 2019 року, близько 15 год. біля супермаркету "Велика Кишеня", що на пр-ті Дніпровський, 15 у м. Українка Обухівського району Київської області, знайшла паперовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору (наркотичний засіб, обіг якого обмежено) метадон (фенадон), який повторно, шляхом привласнення незаконно придбала та почала зберігати для власного вживання, без мети збуту за адресою: АДРЕСА_1, і який 14 січня 2019 року в період часу з 16 год. 32 хв. по 17 год. 01 хв. під час санкціонованого обшуку за вказаною адресою було виявлено в неї та вилучено.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування у вироку положень ч. 4 ст. 70 ККта необхідність виключення з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на ч. 4 ст. 70 КК.Водночас вказує, що апеляційний суд безпідставно не застосував положення ст. 71 КК, яка передбачає принцип приєднання невідбутої частини покарання, а не складання, як зазначено в ч. 3 ст. 72 КК, та не призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків. Крім того вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося й те, що всупереч нормам кримінального закону та правовому висновку, викладеному у постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 1 жовтня 2015 року у справі № 5-154кс15, призначене ОСОБА_1 покарання, яке ухвалене для самостійного виконання, у виді штрафу визначене у грошовій сумі, із зазначенням розміру у гривнях, без визначення його розміру у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М.В. вважав, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та виключити з них рішення про застосування положень ч. 4 ст. 70 КК.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Єременка М.В. та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.