ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 448/368/17
провадження № 51-5961км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
захисника Бєжанової А. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140230000992, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не має судимостей,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" далі - в редакції Закону № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 грудня 2016 року (дати затримання) по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком за ч. 2 ст. 121 КК також засуджено ОСОБА_2, законність і обґрунтованість постановлених судових рішень щодо якого в касаційній скарзі не оскаржується.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, в ніч з 21 на 22 грудня 2016 року, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи в групі, нанесли останньому декілька ударів руками і ногами по голові та інших ділянках тіла, заподіявши тим самим потерпілому тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без змін. Постановив на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, зводиться до того, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними і необґрунтованими, а висновки цих судів про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах.
Так, засуджений вказує, що місцевий суд безпідставно не визнав протоколу огляду місця події недопустимим доказом, оскільки фактично був проведений не огляд, а обшук, який проводився 2 дні, а саме 22 та 23 грудня 2016 року. Крім того, даний огляд у його домоволодінні проведено без ухвали слідчого судді та згоди ОСОБА_1 як володільця житла на його проведення. Ухвала слідчого судді про проведення обшуку його домоволодіння була постановлена лише через 2 дні після фактичного проведення цієї слідчої дії, однак її результати цією ухвалою не узаконювалися. На цих же підставах засуджений вказує про недопустимість протоколів слідчих експериментів, проведених за його участю та участю ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 вказує на порушення порядку вилучення речей під час його затримання в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Апеляційний суд не зважив на вказані порушення, всупереч ст. 419 КПК не дав оцінки доводам в апеляційній скарзі сторони захисту, не навів достатніх мотивів та підстав, виходячи з яких, визнав їх необґрунтованими, а обмежився лише вказівкою про його згоду з висновками суду першої інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бєжанова А. В. підтримали касаційну скаргу засудженого, просили її задовольнити на підставах зазначених у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
У ст. 419 КПК наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження видно, що на підтвердження доведеності винуватості у вчиненні засудженими інкримінованого їм злочину місцевий суд, зокрема, послався на протокол огляду місця події від 22 грудня 2016 року.
Згідно з цим протоколом, слідчий розпочав огляд на вулиці Рудниківській у м. Мостиська Львівської області на місці виявлення трупу потерпілого ОСОБА_3, неподалік будинку АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_1 . У ході проведення зазначеної слідчої дії були виявлені сліди речовини бурого кольору, які вели до подвір`я домогосподарства ОСОБА_1 . У зв`язку з чим слідчий продовжив проведення вказаної слідчої дії на території подвір`я, а в подальшому і в приміщенні будинку. Під час проведення зазначеного огляду, як на вулиці, так і на подвір`ї, і в будинку були вилучені речові докази, які в подальшому стали предметом експертного дослідження, висновки яких також покладені судом в основу обвинувального вироку.
Сторона захисту в судах першої і апеляційної інстанцій покликалась на недопустимість зазначеного протоколу огляду місця події, оскільки він проведений на території домоволодіння без ухвали слідчого судді та згоди ОСОБА_1, як його володільця.
На спростування вказаних заперечень, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, послався на ухвалу слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 24 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором, і надано дозвіл слідчому на проведення обшуку в житловому будинку, підсобних приміщеннях, інших будівлях та спорудах на території господарства ОСОБА_1, що на АДРЕСА_1 .