Постанова
Іменем України
26 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 462/2906/20
провадження № 61-13627св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року у складі судді: Постигач О. Б., та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про винесення обмежувального припису щодо її чоловіка - ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, вони разом проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала неповнолітня донька ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_6
ОСОБА_1 вказувала, що зі слів своєї доньки, 22 квітня 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 підглядав за нею у ванній кімнаті, коли та переодягалась та приймала ванну, що, на її думку, теж підтверджується відеозаписом із камери, встановленої у цій квартирі. Після цього, заявниця спробувала поговорити з чоловіком, однак останній все заперечив, зреагував неадекватно, накинувся на неї, внаслідок чого донька викликала поліцію. Поки прибули працівники поліції, ОСОБА_2 спробував утекти, викравши з квартири документи та відео реєстратор. В подальшому, ОСОБА_1 написала заяву з приводу викрадення документів, відомості були внесені до ЄДРДР за ч. 1 ст. 357 КК України. Таким чином, на думку заявниці, діяння ОСОБА_2 щодо її доньки ОСОБА_6 містять ознаки сексуального насильства. ОСОБА_2 вчинив відносно неї психологічне насильство, оскільки після вказаного інциденту погрожував їй по телефону, висловлювався до неї нецензурними словами, з приводу чого вона 07.05.2020 звернулась до поліції, та відносно ного був винесений терміновий заборонний припис.
У зв`язку із наведеним вважає, що її чоловік - ОСОБА_2 вчинив щодо ОСОБА_6 сексуальне насильство (підглядав за нею у ванній кімнаті, чим порушив її статеву недоторканість), а щодо заявниці - психологічне та економічне насильство, оскільки їй погрожував, викрав документи, пошкодив майно.
ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього обов`язки:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2 .
заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2 .
заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_2 протягом одного місяця:
перебувати у місці спільного проживання з постраждалою ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 ;
наближатись на відстань менше ніж 50 м. до місця проживання постраждалої ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 .
В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Допущено рішення суду до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що 22-23 квітня 2020 року мало місце вчинення ОСОБА_2 сексуального насильства щодо неповнолітньої ОСОБА_6, яке виразилось у підгляданні та підслуховуванні без її відома та без відома її матері, в той час, коли вона перебувала у ванній кімнаті, яке містить ознаки порушення статевої свободи та статевої недоторканості. Посилання ОСОБА_2 на те, що ним вчинялись такі дії виключно для того, щоб дізнатись про зміст розмов ОСОБА_6 із хлопцем, не заслуговують на увагу, оскільки доказів такого суду не надано, а вчинення таких дій не спростовують та не виправдовують втручання у її приватне життя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування немає. При залишенні рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) про те, що "враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях". Ураховуючи одиничний випадок правопорушення, з метою застосування дієвого та ефективного захисту інтересів неповнолітньої, а також недопущення повторного випадку домашнього насильства, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для видачі обмежувального припису.
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд допустив порушення статті 368 ЦК України, згідно якої розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Проте апеляційний суд провів розгляд справи не повідомивши ОСОБА_2 належним чином про дату, час і місце засідання. Вказує, що суд, встановивши, що сторони проживають окремо, не спілкуються, жодних відносин не підтримують, заходи тимчасового заборонного припису ОСОБА_2 не порушував, до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не притягувався, застосував обмежувальний припис, не надавши належну оцінку всім обставинам справи.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);.