Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 296/2190/17
провадження № 61-11897св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - прокуратура Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2019 року у складі судді Галасюка Р. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 1 000 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2013 року старшим слідчим ВР ДТП СУ УМВС України у Житомирській області, капітаном міліції Левицьким О. О. йому було повідомлено про вчинення злочину, передбаченого статтею 288 Кримінального кодексу України.
На початку жовтня 2013 року ухвалою Корольовського районного суду йому було обрано міру запобіжного заходу - особисте зобов`язання на 2 місяці. Ухвалою Житомирського районного суду від 22 січня 2014 року залишено попередній запобіжний захід - особисте зобов`язання.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 06 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 28 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року, його визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 288 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Позивач зазначав, що починаючи з вересня 2013 року по листопад 2016 року тривали незаконні дії органу дізнання досудового слідства, що становить 38 місяців, які зганьбили його честь і гідність, завдали непоправної шкоди його престижу та діловій репутації, він змушений був звільнитися із займаної посади, оскільки мав постійні нарікання та тиск зі сторони працівників підприємства. Постійний тиск органів досудового слідства та прокуратури призвели до суттєвого порушення його нормальних життєвих зв`язків і погіршення відносин з рідними та друзями, що потребувало додаткових зусиль для відновлення стосунків з оточуючими, чим спричинено йому непоправної моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 1 000 000,00 грн.
22 листопада 2018 року судом залучено Житомирську місцеву прокуратуру для захисту інтересів держави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 - 300 000,00 грн. моральної шкоди у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок Держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в результаті незаконних дій органу досудового слідства та працівників прокуратури Житомирської області позивач на протязі 24 місяців та 4 днів (з 24 вересня 2013 року по 28 вересня 2015 року) незаконно перебував під слідством та судом, що відповідно до норм статті 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", з урахуванням принципу розумності та справедливості є підставою для відшкодування шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Житомирської області залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2019 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач протягом 38 місяців незаконно перебував під слідством та судом, що призвело до порушення його конституційних прав, нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на його стосунки з членами сім`ї та з оточуючими людьми, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди виходили із засад виваженості, законності та справедливості, враховували глибину та тривалість моральних страждань, характер та тяжкість вимушених змін позивача у життєвих і суспільних стосунках, які він зазнав у зв`язку із тривалим кримінальним переслідуванням та необхідністю відновлення попереднього стану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2019 року Заступник прокурора Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визначивши до стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 708,40 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що задоволення судом позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 708,40 грн, який обчислений з розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, відповідає положенням закону, а стягнення моральної шкоди, що перевищує указану суму, суперечить загальним засадам, встановленим для відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Войдевич О. А. подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, максимальний розмір же не обмежений жодним нормативно-правовим актом та стягується судом на підставі наявних обставин справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №296/2190/17 з Корольовського районного суду м. Житомира.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу №296/2190/17 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 24 вересня 2013 року старшим слідчим ВР ДТП СУ УМВС України у Житомирській області, капітаном міліції Левицьким О. О., повідомлено ОСОБА_1 про вчинення злочину, передбаченого статтею 288 КК України.
На початку жовтня 2013 року ухвалою Корольовського районного суду йому було обрано міру запобіжного заходу - особисте зобов`язання на 2 місяці. Ухвалою Житомирського районного суду від 22 січня 2014 року залишено попередній запобіжний захід - особисте зобов`язання.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 06 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 28 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року, його визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 288 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.