Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 233/2210/19
провадження № 61-6484св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "АПК - Інвест",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "АПК - Інвест" на постанову Донецького апеляційного суду від 18 березня 2020 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., та касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Бовсуновською Світланою Олександрівною, на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року в складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 березня 2020 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про переукладення договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ "АПК- Інвест" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради під номером 16, згідно якого ОСОБА_1 передала йому в оренду земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, право на яку належало їй на підставі сертифіката серії ДН № 0092291, виданого 10 січня 1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією.
На підставі вказаного сертифікату ОСОБА_1 було виділено в натурі земельну ділянку площею 3,8979 га з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118, право власності на яку було зареєстроване 24 травня 2018 року.
Позивач вказував, що він виконує свої зобов`язання за договором оренди належним чином, зокрема, сплачує на користь відповідача орендну плату, проте про вказані обставини ОСОБА_1 його не повідомила та ухилилась від переукладення договору оренди земельної ділянки.
30 листопада 2018 року новим власником земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118 площею 3,8979 га стала ОСОБА_2, з якою орендні правовідносини на підставі переукладеного договору мають продовжитися.
З огляду на вказане ПрАТ "АПК- Інвест" просило визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ "АПК- Інвест" та ОСОБА_1, на договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118, площею 3,8979 га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку в редакції, що додається.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року позов ПрАТ "АПК- Інвест" задоволено частково. Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118 площею 3,8979 га за орендарем - ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 20 лютого 2014 року в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 16. У задоволенні позовних вимог ПрАТ "АПК-Інвест" в частині визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що право оренди ПрАТ "АПК-Інвест" земельної частки (паю), а в наступному - земельної ділянки, виділеної в натурі та переданої у власність, без достатньої правової підстави було порушено її власником ОСОБА_1, яка в односторонньому порядку вирішила розірвати договір оренди землі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 04 травня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року в частині визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118 площею 3,8979 га за орендарем - ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 20 лютого 2014 року в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 16 скасовано. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції, визнаючи право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118, площею 3,8979 га за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю ) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, допустив протиріччя в своїх висновках та вийшов за межі позовних вимог, оскільки відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди переукладеним, фактично за тих же самих підстав та положень закону визнав право оренди земельної ділянки за позивачем.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
У квітні 2020 року ПрАТ "АПК-Інвест" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року в справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18, відповідно до яких факт оформлення державного акту на право власності на землю, дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню; а також Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначав, що виходячи із фактичних обставин справи та змісту заявленої позовної вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано самостійно визначив ефективний спосіб захисту порушеного права, який по суті не змінює змісту заявленої позовної вимоги, адже підтверджує наявність діючих договірних зобов`язань між сторонами договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, на які вони погодилися із укладенням договору.
У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - адвокатом Бовсуновською С. О., на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ "АПК-Інвест" відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27 березня 2007 року в справі № 6-7167сво06, 18 грудня 2013 року в справі № 6-127цс13, Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 484/4135/18, 30 жовтня 2019 року в справі № 233/4198/18, 11 листопада 2019 року в справі № 484/4067/18, ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 233/2217/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд не перевірив рішення місцевого суду в повному обсязі (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України). Зазначала, що відповідно до вимог чинного законодавства, виділення земельної ділянки в натурі є умовою припинення договору оренди паю. Наявність волевиявлення відповідача, як учасника правочину, на укладення нового договору оренди земельної ділянки шляхом переукладання договору оренди паю, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору шляхом надання та отримання сторонами відповідних пропозицій щодо істотних умов договору, тобто наявності відповідного переддоговірного спору між сторонами, проте відповідач не звертався до відповідача і третьої особи саме з пропозиціями укласти договір оренди на визначених ним істотних умовах.
Також зазначала, що в апеляційній скарзі вона посилалась на те, що відповідач не є власником земельної ділянки з 30 листопада 2018 року, а тому не може бути належним відповідачем за цим позовом, а судове рішення стосується та порушує права та законні інтереси третьої особи, яка не є відповідачем за цим позовом.
Короткий зміст відзивів на касаційні скарги
У червні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бовсуновська С. О. подала відзив на касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест", в якому просила касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест" залишити без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, виклавши мотиви, аналогічні мотивам її касаційної скарги.
Також у червні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2, в якому останній зазначав, що зміст доводів касаційної скарги представника ОСОБА_2 свідчить про зловживання заявником наданими процесуальними правами. Також зазначав, що існує виключна правова проблема, яка полягає у неоднаковому застосуванні судами, зокрема Верховним Судом, норми матеріального права, викладеної в абзаці другому розділу ІХ перехідних положень Закону України "Про оренду землі" та положень ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", які визначають перелік підстав для припинення договору оренди.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АПК-Інвест" в указаній справі і витребувано цивільну справу № 233/2210/19 з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - адвокатом Бовсуновською С. О. в указаній справі.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ПрАТ "АПК-Інвест" про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №233/3676/19-ц.
У вересні 2020 року від ПрАТ "АПК-Інвест" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Великої Палати Верховного Суду, прийнятої у справі з подібними правовідносинами № 233/3676/19.
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бовсуновська С. О. подала до суду касаційної інстанції заяву про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті вона не була власником земельної ділянки, оскільки 30 листопада 2018 року у ОСОБА_1 припинилось право власності на цю земельну ділянку, що виключає можливість її успадкування, а тому виключає будь-яке правонаступництво щодо цієї земельної ділянки та у спірних правовідносинах.
Ухвалами Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бовсуновської С. О. про виклик її до суду для надання пояснень відмовлено, справу № 233/2210/19 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ "АПК-Інвест" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - адвокатом Бовсуновською С. О., задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передала орендарю у володіння та користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати. Вказаний договір було зареєстровано 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 16.
20 лютого 2014 року земельна ділянка передана орендареві згідно договору оренди, що підтверджується актом приймання- передачі земельної частки (паю) відповідно до договору оренди від 20 лютого 2014 року.
Позивач уклав договір оренди з ОСОБА_1, як з власником сертифікату на право на земельні частки (паї).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 24 травня 2018 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422481500:13:000:0118 площею 3,8979га, яка використовувалася за договором оренди позивачем.
З 25 червня 2018 року зареєстровано право оренди за фермерським господарством "Веліс", що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
30 листопада 2018 року на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано право власності ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2019 року у цивільній справі № 233/5197/18 позовні вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" до ОСОБА_1, фермерського господарства "Веліс", третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Веліс" 25 червня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.