Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 283/1251/16-ц
провадження № 61-7178св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року в складі судді Тимошенка А. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частини наступного майна:
- земельну ділянку, площею 17,301 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради, Малинського району, Житомирської області;
- земельну ділянку, площею 8,5883 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради, Малинського району, Житомирської області;
- житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- об`єкт житлової нерухомості - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що складається з одного житлового будинку, загальною площею 353,1 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер: 25683035; двоквартирного жилого будинку, загальною площею 353,1 кв. м, реєстраційний номер: 26056376; домоволодіння загальною площею 46,2 кв. м, реєстраційний номер 603473;
- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- об`єкт нерухомого майна: комплекс, комора, телятник, навіс для сіна, сінажна траншея, артезіанська свердловина, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- мисливська нарізна зброя марки "Browning", калібру 22 LR, № НОМЕР_1 ;
- мисливську нарізну зброю марки "DPMSG2", калібру 308 Win, № НОМЕР_2 ;
- мисливську нарізну зброю марки "CZ-527", калібру 223 Rem, № НОМЕР_3 ;
- мисливську нарізну зброю марки "Colt", калібру 223 Rem, № НОМЕР_4 ;
- мисливську комбіновану зброю марки "Blaser R8", калібру 308Win/223Rem, № НОМЕР_5 ;
- мисливську гладкоствольну зброю марки "Fabarm Lion Н368 Comosit", калібру 12/76, № НОМЕР_6 ;
- мисливську гладкоствольну зброю марки "Beretta А400", калібру 12/89, № НОМЕР_7 ;
- TOYOTA Tundra, 5665 (2011) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8, № куз. НОМЕР_9 ;
- TOYOTA Tundra, 5700 (2007) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8, № куз. НОМЕР_10 ;
- саморобний причіп, (2002) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ;
- Opel Senator (1989) білий, державний номерний знак НОМЕР_12, № куз. НОМЕР_13 ;
- Renault Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, державний номерний знак НОМЕР_14 , № куз. НОМЕР_15 ;
- ПГМФ 8904 (2006) синій, державний номерний знак НОМЕР_16, № шас. НОМЕР_17 ;
- ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, державний номерний знак НОМЕР_18, № шас. НОМЕР_19 ;
- DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, (2005) білий, державний номерний знак НОМЕР_21, № куз. НОМЕР_22 ;
- DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, державний номерний знак НОМЕР_23 , № куз. НОМЕР_24 ;
- ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_25, № шас. НОМЕР_26 ;
- FAW СА1047, (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_27, № шас. НОМЕР_28 ;
- прогулянкове судно "Крим", бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_36;
- прогулянкове судно "Казанка 5мЗ", бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_37;
- прогулянкове судно "ВАLТ-550" № НОМЕР_29, бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38;
- прогулянкове судно "ТЕRHI VARIO" № НОМЕР_30, бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини одержаних ним доходів, як учасником (засновником), в наступних господарських товариствах: товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир", товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс. Нет"; товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-с"; товариство з обмеженою відповідальністю "Квадро-с";
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини одержаних ним доходів, як власником приватного малого підприємства "Полісся".
Позов мотивований тим, що спірне рухоме та нерухоме майно придбане сторонами під час перебування у шлюбі та за їх спільні кошти. Окрім того, вона має право на поділ одержаних доходів від здійснення господарської діяльності юридичними особами, учасником яких виступив відповідач.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовляється добровільно вирішити спір, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:
- визнати особистою власністю ОСОБА_1 статутний капітал та майно малого приватного підприємства "Арго";
- визнати його особистою власністю статутний капітал та майно приватного малого підприємства "Полісся";
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості статутних капіталів малого приватного підприємства "Арго" та приватного малого підприємства "Полісся" в розмірі 399 999 грн 50 коп.;
- визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення, площею 203,8 кв. м, по АДРЕСА_6 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1912 га, кадастровий номер 1821155400:01:001:0061, по АДРЕСА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини саморобного причіпу (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ; 1/2 частини автомобіля марки "OPEL Senator" (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_13 ; 1/2 частини прогулянкового судна ВАLТ-550 № НОМЕР_29, бортовий, реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року). Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частини саморобного причіпу (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ; 1/2 частини автомобіля марки "OPEL Senator" (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_13 ; 1/2 частини прогулянкового судна ВАLТ-550 № НОМЕР_29, бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року). Залишено саморобний причіп (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11, автомобіль марки "OPEL Senator" (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_13, прогулянкове судно "ВАLТ-550" № НОМЕР_29, бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року) у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1987 року по 21 червня 2016 року, проте з січня 2006 року не проживали разом та не вели спільного господарства, що встановлено в рішенні Малиновського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року про розірвання шлюбу.
Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що спільною сумісною власністю подружжя відповідно норм сімейного законодавства може бути майно, набуте сторонами лише у період з 11 жовтня 1987 року по січень 2006 року, яким є саморобний причіп (2002 року випуску) синій, автомобіль марки "OPEL Senator" (1989 року випуску) та прогулянкове судно "ВАLТ-550" № НОМЕР_29 . Оскільки інше майно набуте відповідачем після січня 2006 року, воно не є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим відсутні правові підстави здійснення його розподілу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині поділу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 17,301 га, кадастровий номер: 1823481400:02:000:004, та площею 8,5883 га, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0049, суд першої інстанції врахував, що вказані земельні ділянки належать ОСОБА_2 на підставі державних актів, виданих відповідачу взамін сертифікатів на земельну ділянку (пай), які він в 2000 році отримав в дар, а тому спірне майно відповідно до частини першої статті 24 КпШС України є його особистою власністю.
Встановивши, що відомості про реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки будинок знищений, місцевий суд дійшов висновку, що він не може бути спільною сумісною власністю сторін та розділений між ними.
Оскільки дозволи на право носіння та зберігання мисливської зброї, яку ОСОБА_1 просила поділити, видані ОСОБА_2 після припинення ведення сторонами спільного господарства, суд вважав вказане майно особистою власністю відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1/2 частини доходів, отриманих ним як учасником товариств "Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир", "Люкс. Нет", "Полісся-с"; "Квадро-с" та засновником приватного малого підприємства "Полісся", місцевий суд виходив з того, що декларації вищевказаних юридичних осіб не містять відомостей про виплату ОСОБА_2 доходів (дивідендів), у зв`язку з чим останній не набув права власності на них.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 66, 85 Господарського кодексу України статутні капітали малого приватного підприємства "Арго" та приватного малого підприємства "Полісся" є власністю цих підприємств. Крім того, позивач не довів, що такі статутні капітали створені за рахунок спільних коштів.
Встановивши, що власником нежитлового приміщення, площею 203,8 кв. м, по АДРЕСА_6 , є мале приватне підприємство "Арго", а доказів того, що інше нерухоме майно, яке просить поділити позивач, є спільною сумісною власністю подружжя, останній не надав, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо розподілу між сторони спільного майна подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні її первісного позову та ухвалити нове рішення про його задоволення в повному обсязі.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року оскаржуються ОСОБА_1 в частині вирішення її первинного позову, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, відповідно до яких діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Також суди не врахували висновки, викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, щодо преюдиційності судових рішень, яку утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків, які могли підтвердити факт перебування сторін в шлюбі у період з 11 жовтня 1987 року по 21 червня 2016 року. Суди не врахували, що Renault Kangoo 1.9D, (2002), ПГМФ 8904 (2006), DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА 2005), DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006)та прогулянкове судно "ТЕRHI VARIO" № НОМЕР_30 набуте сторонами до січня 2006 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У червні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що судом повно та на підставі належних доказів, поданих відповідачем, встановлено наявність майна на час припинення сторонами спільного господарства, з`ясовано джерело і час його придбання, встановлено дату припинення спільного господарства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.