Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
справа № 452/926/16-ц (провадження № 14-127 цс 20)
09 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 09 вересня 2020 року повернула для розгляду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо повністю погодитися з огляду на таке.
1. Частина четвертастатті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
2. Частиною четвертою статті 404 ЦПК України встановлено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
3. Відповідно до частини шостої цієї ж статті ЦПК України справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала
(і) якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також
(іі) якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема
(2.1) через відсутність виключної правової проблеми,
(2.2) через наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або
(2.3) якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
4. Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу про повернення для розгляду цієї справи колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у складі Верховного Суду, керувалася таким.
4.1. На думку Великої Палати Верховного Суду, якщо існує необхідність відступу, така необхідність виникає з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
4.2. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
4.3. Підстав для висновку про необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду з мотивів, наведених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, на думку Великої Палати Верховного Суду не вбачається.
4.4. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) вже повною мірою сформульовано висновки щодо врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, по зобов`язанням за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї.
4.5. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5. Водночас, принцип stare decisis, яким по суті Велика Палата Верховного Суду обґрунтовує свій висновок про відсутність необхідності відступу від власної правової позиції, не можна вважати застосовним у випадках передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме з підстав необхідності відступу від висновку Верховного Суду, оскільки цей принцип в першій свої складовій (щодо обов`язковості висновків суду вищої інстанції для суду нижчої інстанції) не застосовується до Верховного Суду як єдиного суду касаційної інстанції, статус якого є рівним незалежно від складу суду, в якому розглядається справа, і спеціалізації суддів (крім випадків, коли Велика Палата Верховного Суду діє як суд апеляційної інстанції чи єдиної судової інстанції), а в другій свої складовій (щодо необхідності виваженого підходу та детального аргументування відступу суду від власних правових висновків) може бути застосованим Великою Палатою Верховного Суду лише і безпосередньо підчас розгляду справи по суті, а не при перевірці питання про наявність підстав для прийняття справи до свого розгляду.
6. Частиною першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
7. Відповідно до положень статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
8. Велика Палата Верховного Суду не є апеляційним/касаційним/наглядовим судом щодо Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду та Велика Палата Верховного Суду є судами касаційної інстанції з рівнозначними процесуальними повноваженням при розгляді цивільних справ в касаційному порядку. Саме тому законодавцем і запроваджені процесуальні механізми касаційного розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду у разі незгоди Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з попередньо сформульованим правовим висновком Великої Палати Верховного Суду. На нашу думку, повернення Великою Палатою Верховного Суду справи на розгляд до Касаційного цивільного суду в такому разі можливе, якщо Велика Палата Верховного Суду встановить наявність зловживань зі сторони Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, які свідчать про невідповідність внутрішнього переконання суддів мотивам викладеним в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, наприклад, попередні випадки прийняття судових рішень у відповідності з раніше сформульованим правовим висновком Великої Палати Верховного Суду без висловлювання суддями окремої думки з цього приводу.
9. Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, щодо незалежності судових органів судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
10. Незалежність суддів не є прерогативою чи привілеєм і надається їм не для захисту власних інтересів, а в інтересах принципу верховенства права й усіх, хто прагне та очікує справедливості (пункт 10 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судо