Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 345/522/16-к
провадження № 51-2869км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Рибачук Г. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тринчука В. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014090220000230, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на його користь: з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" 79 477,5 грн матеріальної та 3 973,85 грн моральної шкоди; а з ОСОБА_1 150 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено, на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 16 серпня 2014 року, близько 17 год, керуючи автомобілем
ВАЗ-211440, номерний знак НОМЕР_1, рухався автодорогою Креховичі-Дзвиняч по вул. Січових Стрільців в смт Перегінське Рожнятівського району Івано?Франківської області в напрямку центра селища.В цей час з лівої сторони проїзної частини
вул. Січових Стрільців, навпроти господарства № 79, знаходився автомобіль
ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який перебував в нерухомому стані. Позаду вказаного автомобіля на узбіччі дороги стояв неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який розпочав перетинати проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 21440 під керуванням ОСОБА_1, який в порушення пунктів 1.7, 2.3 "б", 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявивши грубу неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного заходу та вчинив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Тринчук В. В. просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Судові рішення вважає незаконними та необґрунтованими через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх доводів вказує щодо безпідставного покладення в основу обвинувального вироку показань законного представника потерпілого ОСОБА_2 та доказів за наслідками проведення процесуальних дій з останнім. Також зазначає, що висновок суду про необов`язкову участь потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні та його заміну представником ОСОБА_2 суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Звертає увагу, що відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_1 та похідний від нього висновок експерта є недопустимими доказами. Крім цього, в порушення положень ч. 6 ст. 104 КПК України вказаний протокол слідчого експериментуне містить підпису свідка, а відображена в ньому інформація не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що посилання апеляційного суду на звукозапис судового засідання з показаннями свідка ОСОБА_4, при спростуванні доводів апеляційної скарги, є незаконним, так як в ході апеляційного розгляду показання свідка безпосередньо не досліджувалися.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Від представника потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про проведення касаційного розгляду без його та потерпілого ОСОБА_3 участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд вважає, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду у суді першої інстанції. Також, судом оцінено сукупність таких доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із дотриманням вимог ст. 94 КПК України, зокрема, на підставі показань представника потерпілого, свідків, а також даних, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколах слідчих експериментів та висновках експертиз.
Так, під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1, хоча і заперечив доведеність винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, однак наданими показаннями частково підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, вказавши, що 16 серпня 2014 року, керуючи автомобілем ВАЗ-211440 по вул. Січових Стрільців в смт Перегінське, на своїй смузі руху здійснив наїзд на пішохода, який у невстановленому місці переходив через дорогу.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджується показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що 16 липня 2014 року разом із неповнолітнім сином ОСОБА_3 на власному автомобілі ВАЗ 21124 зупинився на узбіччі дороги. Коли син переходив дорогу, побачив, що зустрічною смугою із-за повороту, в напрямку центру смт Перегінське, на великій швидкості рухався автомобіль обвинуваченого ОСОБА_1, після гальмування якого відбувся удар. Вибіг з автомобіля та побачив сина у канаві, який був без свідомості.
Зазначене представником потерпілого повною мірою відповідає і показанням свідка ОСОБА_4 в ході судового засідання, який будучи очевидцем, вказав на аналогічні обставини події дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані показання узгоджуються з показаннями свідківОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також з дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 16 серпня 2014 року зі схемою та фототаблицею, висновками експертів № 09/17-494 від 05 вересня 2014 року, № 09/17-502 від 08 вересня 2014 року, № 09/17-503 від 12 вересня 2014 року, № 216 від 13 листопада 2014 року, № 09/17-288 від 24 червня 2015 року,
№ 09/17-390 від 13 липня 2015 року, № 09/17-902 від 22 грудня 2015 року, висновком судово-медичної експертизи № 312 від 05 січня 2015 рокущодо тяжкості установлених у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, протоколами проведення слідчих експериментів із законним представником потерпілого
ОСОБА_2 від 08 травня 2015 року та свідком ОСОБА_10 від 15 червня 2015 року та
27 квітня 2017 року.
З урахуванням досліджених доказів, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 в ході судового розгляду про наявність автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, що рухався назустріч, при цьому враховано показання свідка ОСОБА_4, який заперечив наявність вказаного автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди, свідка ОСОБА_9, що була понятою при слідчому експерименті зі свідком ОСОБА_10 та пояснила, що останній нічого не говорив про наявність інших автомобілів під час ДТП і жодних зауважень щодо протоколу у нього не було, а також свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які почувши гальмування транспортного засобу, одразу вибігли на дорогу безпосередньо до місця пригоди, але інших автомобілів не бачили.
Крім цього судом зазначено, що свідок ОСОБА_10 є знайомим обвинуваченого та в ході досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту на місці дорожньо-транспортної пригоди не вказував про наявність автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, який рухався назустріч. Також суд критично віднісся й до показань свідка ОСОБА_11, яка є членом сім`ї, очевидцем подій не була, про обставини дорожньо-транспортної пригоди їй стало відомо лише зі слів обвинуваченого та