Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 404/2417/18
провадження № 51-6248км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Сиволапа А. С.,
в режимі відеоконференції
захисника Горпинка С. М.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Горпинка С. М. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020011923, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Носівка Чернігівської області, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, належного їй на праві власності.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 22 жовтня 2017 року, близько 13 год, разом з іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження (далі - інша особа), та ОСОБА_2 знаходилася на території парку "Дендропарк" по вул. Є. Тельнова, 28 у м. Кропивницькому, де у ОСОБА_1 та іншої особи виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_2, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров`я. Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, інша особа підійшла до потерпілої та закрила рукою її ротову порожнину, при цьому погрожуючи застосуванням фізичної розправи. У свою чергу, з метою самооборони та перешкоджання злочинним діям іншої особи та ОСОБА_1, ОСОБА_2 вкусила іншу особу за руку, після чого потерпіла впала на землю, а інша особа нанесла їй один удар ногою в область обличчя.
У подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, інша особа приставила ніж до шиї ОСОБА_2, щоб остання не кричала, та який потерпіла розцінювала як погрозу насильством, небезпечним для життя та здоров`я, після чого ОСОБА_1 разом з іншою особою заволоділи належним ОСОБА_2 майном на загальну суму 1 128 грн, чим спричинили матеріальну шкоду на вказану суму.
Потім зв`язали ОСОБА_2 руки, і з метою залякування та подолання її волі, інша особа правою ногою стала на голову потерпілій, після чого разом з
ОСОБА_1 почали наносити удари ногами по її тулубу, чим спричинили потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Горпинко С. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд послався у вироку на недопустимі докази, зокрема на показання потерпілої ОСОБА_2 під час досудового розслідування, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України та протокол слідчого експерименту, який не відповідає вимогам ч. ч. 1, 3 ст. 104;
ч. 6 ст. 240 КПК України. Крім цього, суди першої та апеляційної інстанцій в основу своїх рішень поклали докази, яким не надано належну оцінку. Стверджує, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме під час судового розгляду не доведено факт застосування ножа до потерпілої, а тому суд мав би кваліфікувати дії його підзахисної за ч. 2 ст. 186 КК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки не містить належного обґрунтування на спростування доводів його апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Горпинко С. М. та засуджена ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Потерпіла ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилася, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилання захисника у касаційній скарзі на неповноту судового розгляду, незгоду з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
При перевірці кримінального провадження не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбою, з якими погоджується і колегія суддів, суди належним чином умотивували у постановлених судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили з точки зору належності, допустимості й достатності.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самої засудженої, яка свою вину визнала частково та зазначила, що за наказом ОСОБА_3 та у зв`язку із тим, що потерпіла вдарила її в живіт, нанесла ОСОБА_2 ногами два удари в область сідниць та ніг, допомагала зв`язувати потерпілу та забрала кросівки; показаннями потерпілої ОСОБА_2, з яких слідує, що інша особа застосувала стосовно неї ніж та наказала ОСОБА_1 забрати її майно, а остання виконала вказані дії та разом із іншою особою також застосувала фізичну силу шляхом нанесення ударів, брала активну участь в її зв`язуванні. Вказані покази об`єктивно підтверджуються та узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколами слідчих дій, під час яких вилучено шматки речей, якими зв`язували потерпілу, кросівки і інше майно у ОСОБА_1 та іншої особи через незначний проміжок часу після вчинення злочину, а також добровільно виданим ножем, який залучений в якості речового доказу.
Крім того, вина засудженої ОСОБА_1 підтверджується і іншими зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 22 жовтня 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 22 жовтня 2017 року, під час якого у приміщенні поліції у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були вилучені кросівки та гаманець з грошовими коштами; висновком судово-медичного експерта № 1413 від 24 жовтня 2017 року, що у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження; протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від
19 квітня 2018 року з долученим відеозаписом з якого слідує, що потерпіла на місці події показала обставини вчинення на неї нападу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та застосування останньою ножа; заявою ОСОБА_3 від 22 жовтня 2017 року про добровільну видачу ножа, який згідно з протоколом від 28 жовтня 2017 року визнано речовим доказом; протоколами пред`явлення речей для впізнання від 19 квітня 2017 року, в ході проведення яких ОСОБА_2 впізнала свої речі, які були вилучені у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 жовтня 2017 року, з яких слідує, що потерпіла впізнала ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як осіб, що здійснили на неї розбійний напад; висновком експерта № 445 від 24 листопада 2017 року щодо вартості викраденого майна; постановою від 27 березня 2018 року про виділення з кримінального провадження