Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 504/4005/16-к
провадження № 51-3760км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Анісімова Г. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Дікусара Р. М.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016161330000039, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Світязь Шацького району Волинської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно обвинувального акту, у середині вересня 2016 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, до ДП "Березівське лісове господарство" звернувся директор ТОВ "Голд Грейн" ОСОБА_2 з питання можливості придбання 40 м куб. дров за ціною 6 800 грн. Під час обговорення ОСОБА_2 вказаного питанням з лісничим Андрієво-Іванівського лісництва ДП "Березівське лісове господарство" ОСОБА_3, останній повідомив про можливість їх придбання лише за умови укладання відповідного договору з в.о. директора ДП "Березівське лісове господарство" ОСОБА_1, надавши його контактний номер телефону для узгодження всіх питань. Цього ж дня ОСОБА_2, перебуваючи на території ДП "Березівське лісове господарство" за адресою: Одеська область, м. Березівка,
вул. Зарічна, 1, звернувся до ОСОБА_1 з питання придбання 40 м куб. дров за ціною 6 800 грн, який повідомив ОСОБА_2 про можливість укладання договору на придбання дров за вказаною ціною лише за умови передачі йому неправомірної вигоди у сумі 8 000 грн та зазначив, що без виконання його умов, він з використанням свого службового становища договір на придбання дров не укладатиме, а жодне з лісництв ДП "Березівське лісове господарство" їх продаж ТОВ "Голд Грейн" не здійснить.
ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що без передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у визначеній сумі, договір про придбання дров з його підприємством він не укладатиме, змушено погодився із незаконною умовою ОСОБА_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, 23 вересня 2016 року, близько 14 год 30 хв., у автомобілі, який перебував у користуванні ОСОБА_2 та знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 16, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 обумовлену раніше суму неправомірної вигоди у сумі 8 000 грн та передав йому підписаний договір про продаж дров на суму 6 800 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України. Разом з тим, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого, а апеляційний суд безпідставно залишив без змін виправдувальний вирок.
Зокремавказує, що судом апеляційної інстанції всупереч ч. 3 ст. 404 КПК України, було безпідставно відмовлено у дослідженні ряду доказів. Крім того, залишено поза увагою показання свідка ОСОБА_2 щодо зустрічі з ОСОБА_1 без попередніх телефонних домовленостей; показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо грошових коштів, які були помічені працівниками правоохоронних органів у їх присутності та в подальшому вилучені у обвинуваченого ОСОБА_1 ; лист Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16 жовтня 2016 року щодо вартості дров для юридичних осіб; висновок судової криміналістичної експертизи № 4702 від 17 жовтня 2016 року по дослідженню спеціальних хімічних речовин. Також необґрунтовано визнано недопустимими доказами грошові кошти, договір купівлі-продажу дров від 23 вересня 2016 року, вилучені під час огляду місця події. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора в цій частині, а тому постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Звертає увагу й на те, що ухвала апеляційної інстанції не містить обґрунтування щодо доводів апеляційної скарги про істотні порушення вимог КПК України місцевим судом при вирішенні питання про відвід суддів місцевого суду, заявленого стороною обвинувачення. Крім того, після оголошення резолютивної частини ухвали апеляційного суду від 19 травня 2020 року, повний текст оскаржуваного судового рішення 25 травня 2020 року Одеським апеляційним судом проголошено не було.
В запереченнях захисник Дікусар Р. М., який діє в інтересах виправданого ОСОБА_1, не погоджуючись з касаційною скаргою прокурора, вважає, що відсутні підстави для її задоволення та скасування ухвали апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Дікусар Р. М. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 62 Конституції України та положеннями ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції, встановивши, що пред`явлене органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виправдав його у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад цього кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності складу злочину, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, є обґрунтованими та належним чином мотивовані, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
У справі "Барбера, Мессегуо і Джабардо проти Іспанії" від 06.12.1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Під час судового розгляду у встановленому законом порядку суд дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення письмові докази, а також показання свідків у судовому засіданні, ні самі по собі, ні у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди в сумі 8 000 грн для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_2, з використанням наданого службового становища, дій пов`язаних з укладенням договору про продаж дров, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а у обвинуваченого ОСОБА_1 взагалі був відсутній прямий умисел та корисливий мотив на одержання неправомірної вигоди, що в свою чергу є обов`язковою складовою суб`єктивної сторони складу інкримінованого злочину.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 , тобто встановив, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК України.