Постанова
іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 511/338/18
провадження № 51-1118 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кишакевича Л.Ю., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Дехтярук О.К.,
а також у режимі відеоконференції:
захисника Коваля О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
законного представника ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160390001367, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року неповнолітнього ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ст. 395 КК України, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржені.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком місцевого суду неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 3 листопада 2017 року, близько 16:00, перебуваючи біля закинутої ферми, неподалік с. Матишівка Роздільнянського району Одеської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з метою заволодіння належним ОСОБА_6 майном та автомобілем, вчинили розбійний напад на нього, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи.
У ході нападу ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нанесли руками і ногами чисельні удари по різним частинам тіла ОСОБА_6, повалили його на землю, зав`язали руки та помістили до фургону автомобіля, належного потерпілому, за кермо якого сів ОСОБА_3 . У подальшому, шляхом словесних погроз розправою з життям, численних ударів руками та ногами по тілу потерпілого, із застосуванням колото-ріжучих предметів, у тому числі демонстрації останньому таких, заволоділи грошовими коштами у сумі 6000 гривень та 800 доларів США, а також транспортним засобом марки "Volkswagen Transporter", д.н.з. НОМЕР_1, вартість якого становить 238 561 гривень 63 копійки.
Після цього, 3 листопада 2017 року, в період часу з 17:00 до 23:00, неповнолітній ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи неподалік від будинку АДРЕСА_2, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, шляхом словесних погроз розправою з життям, численних ударів руками та ногами по тілу потерпілого, із застосуванням колото-ріжучих предметів, у тому числі демонстрації останньому таких, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 500 доларів США, які за його вказівкою віддала співмешканка ОСОБА_7 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 5 грудня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що при призначенні останньому покарання, суд неправильно застосував положення статей 69, 75 та 104 КК України, що призвело до явної несправедливості призначеного покарання через м`якість.
Всупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Дехтярук О.К. підтримала касаційну скаргу у частині наведених у ній доводів про неправильне застосування положень статей 75 та 104 КК України, а також недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, і просила частково її задовольнити, скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Коваль О.В., засуджений ОСОБА_1 та законний представник ОСОБА_2 просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.
Разом із цим прокурор вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилось неправильне застосування місцевим судом ст. 69 КК України, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання через його м`якість. Зокрема, суд не звернув увагу на те, що всупереч вимогам закону, вирок не містить мотивування того, як обставини, які пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів.
Крім цього, апеляційний суд при перегляді вироку не врахував, що, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не було надано належну оцінку тяжкості вчинених правопорушень та обставинам їх скоєння, а також взято до уваги одні й ті ж обставини як такі, що дають підстави для застосування до засудженого як положень ст. 69 КК України, так і положень ст. 75 КК України.