Постанова
іменем України
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/7157/18
провадження № 51-1596 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кишакевича Л.Ю., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника Розова О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Розова О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040002455, за зміненим обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, фактично проживаючого у АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, строк відбування призначеного покарання визначено рахувати з моменту його затримання.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 50 000 гривень, ОСОБА_3 - 25 000 гривень та ОСОБА_4 - 25 000 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 березня 2018 року, близько 5:40, керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки "Hyundai", моделі "Getz", д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Курнатовського з вул. Кибальчича у напрямку просп. Алішера Навої, що у м. Києві, та в порушення вимог пп. 3.2; 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху (далі ПДР), маючи технічну можливість для уникнення дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), здійснив зіткнення з автомобілем поліції охорони марки "Skoda", моделі "Octavia", д.н.з. НОМЕР_2 . У результаті порушення ОСОБА_1 зазначених правил дорожнього руху відбулася ДТП, внаслідок якої поліцейський ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінувалося скоєння опору представникам влади під час виконання ними службових обов`язків, який полягав у тому, що він 10 березня 2018 року, в проміжок часу з 5:35 до 5:40, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки "Hyundai", моделі "Getz", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Курнатовського з вул. Кибальчича, у напрямку просп. Алішера Навої, в м. Києві, не виконав вимогу про зупинку, поставлену працівниками патрульної поліції, які перебували під час виконання своїх службових обов`язків та переслідували його на автомобілі марки "Toyota", моделі "Prius" з увімкненими звуковими та світловими сигналами, та з необережності здійснив зіткнення з автомобілем марки "Skoda", моделі "Octavia", д.н.з. НОМЕР_2, що знаходився на перехрещенні вул. Курнатовського та проспекту Алішера Навої, у якому перебували працівники поліції охорони з метою його зупинки. Внаслідок зіткнення поліцейський-водій ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Потерпілі та їх представник, за викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, підтримували обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 2 ст. 345 КК України.
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2019 року доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, визнав необґрунтованими, а його апеляційну скаргу залишив без задоволення. Разом із цим вирок місцевого суду в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України змінив та виключив з мотивувальної частини вказівку про те, що у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на опір представникам влади під час виконання ними службових обов`язків.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Розов О.С., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить судові рішення стосовно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити, оскільки в діянні його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення.
Зазначає, що вирок суду було проголошено без участі ОСОБА_1, а копія йому вручена не негайно як того вимагає процесуальний закон.
Також вважає, що місцевий суд у мотивувальній частині вироку в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України не вказав усі підстави для виправдання обвинуваченого, порушив ч. 3 ст. 349 КПК України, належним чином не з`ясував у учасників судового провадження розуміння вимог цієї норми закону.
Вказує, що формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, містить виключно перелік допущених ОСОБА_1 порушень правил безпеки дорожнього руху без зазначення механізму ДТП, і порушення яких саме конкретних правил перебуває у причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками.
Звертає увагу, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на суперечливих доказах і показаннях свідків, а призначене покарання є явно несправедливим через суворість.
Також вважає, що при вирішенні цивільного позову суд не врахував положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та, незважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, стягнув моральну шкоду саме з нього, а не зі страховика.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Розов О.С. та засуджений ОСОБА_1 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Руденко О.П. просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також про те, що місцевий суд дав неправильну оцінку доказам, виходячи з положень, статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ПДР за обставин, викладених у вироку, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, та зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин.
Так, суд посилався на показання самого ОСОБА_1, який зазначав, що вину у вчиненні інкримінованих правопорушень визнає частково, факт порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, не оспорював, а лише заперечував, що мав на меті вчинити опір представникам влади під час виконання ними службових обов`язків чи завдати їм будь-якої шкоди.
Із матеріалів, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи № 12-1/814 від 27 квітня 2018 року, вбачається, що у ОСОБА_1 була технічна можливість уникнути зіткнення, а цій дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія автомобіля марки "Hyundai", моделі "Getz", д.н.з. НОМЕР_1 вимогам пунктів 3.2; 8.7.3 (е) та 8.10 ПДР України.
Також враховано висновок судово-медичної експертизи № 633 від 30 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 внаслідок ДТП заподіяно закритий перелом 9 ребра зліва, який за критерієм тривалості розладу здоров`я відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім цього, судом взято до уваги покази ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також письмові докази: протокол огляду місця ДТП від 10 березня 2018 року та схему до нього з ілюстративною таблицею, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10 березня 2018 року, результат проходження ОСОБА_1 тестування на алкоголь, висновки експертів № 12-1/321 від 17 квітня 2018 року та № 12-2/321 від 18 квітня 2018 року з дефектними відомостями та ілюстративними таблицями, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20 квітня 2018 року та опис речей і документів, а також постанови про визнання речових доказів від 10 та 12 березня 2018 року з яких слідує, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Hyundai", моделі "Getz", д.н.з. НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем поліції охорони марки "Skoda", моделі "Octavia", д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого пасажиру цього транспортного засобу заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.