Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 592/7860/17
провадження № 61-43757св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Друга сумська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Сумській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга сумська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Сумській області, про встановлення факту постійного непроживання особи із спадкодавцем на день смерті, визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що його матері - ОСОБА_3 за життя належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
З 24 листопада 1998 року він зареєстрований за указаною адресою та постійно проживає у вказаному будинку. У цьому самому будинку також зареєстрований ОСОБА_2, який не є членом родини ОСОБА_3 та проживав у вказаному будинку до 2007 року, а з цього часу мешкає у квартирі АДРЕСА_2 .
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати - ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що у травні 2012 року він звернувся до Другої сумської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Сумській області щодо оформленням спадкових прав після смерті матері та дізнався про те, що його мати - ОСОБА_3 за життя у 2003 році склала заповіт, згідно якого все її майно, яке буде належати на день її смерті, вона заповіла ОСОБА_2 .
У 2012 році він пред`явив до суду позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного на користь ОСОБА_2, недійсним, а останній звернуся до нього із зустрічним позовом про усунення його від права спадкування.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2014 року у справі № 1806/10499/12, що набрало законноїсили, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
ОСОБА_1 зазначав, що 05 березня 2014 року він звернувся до Другої сумської нотаріальної контори Головного управління юстиції у Сумській області із заявою, в якій просив не видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності за заповітом на майно померлої ОСОБА_3, однак йому було відмовлено.
У лютому 2016 році він звернувся до Другої сумської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Сумській області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно після померлої ОСОБА_3 і 26 лютого 2016 року отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де зазначено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.
Оскільки ОСОБА_2 не подавав у встановлений законодавством строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини та, враховуючи, що останній не проживав із ОСОБА_3 за місцем її проживання та реєстрації на день смерті, він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного непроживання останнього із спадкодавцем на день смерті та визнання таким, що не прийняв спадщину.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2016 року у справі № 592/11704/15-ц, частково зміненим у частині мотивів рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2016 року, у задоволенні його позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року його касаційну скаргу залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2016 року залишено без змін.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом, не може вважатись таким, що прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3, а у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини, а, отже, він не набув права на неї, тобто є таким, що не прийняв спадщину за заповітом. Зазначав, що ОСОБА_2 хоча і був зареєстрований у вищевказаному будинку, однак з 2007 року там не проживав, а тому прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем не міг.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на житловий будинок за указаною адресою у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за указаною адресою у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сумах.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про своєчасність прийняття спадщини. Лише постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця саме таким. Закон також не ставить прийняття спадщини у залежність від того, яким місцем проживання особа вважала місце відкриття спадщини - постійним чи тимчасовим місцем проживання. Натомість, закон вимагає реального постійного проживання разом зі спадкодавцем на час його смерті без будь-яких застережень та умов.
У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, а також в разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають особи, визначені в статтях 1261-1265 ЦК України, відповідно до черговості спадкування.
ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, не може вважатись таким, що прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та у передбачений законом шестимісячний строк після її смерті не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного непроживання із спадкодавцем скасовано та провадження у цій частині закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2016 року у справі № 592/11704/15-ц, частково зміненим у частині мотивів рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного непроживання останнього зі спадкодавцем на день смерті та визнання таким, що не прийняв спадщину, відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2016 року залишено без змін.
Отже, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо встановлення факту постійного непроживання останнього зі спадкодавцем на день смерті ОСОБА_3 вирішено, та судове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2016 року у справі № 592/11704/15-ц частково змінене у частині мотивів рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2016 року, набрало законної сили.
Отже, вимога про встановлення факту постійного непроживання останнього із спадкодавцем на день смерті, яка була предметом судового розгляду у справі № 592/11704/15-ц, є тотожною щодо вимоги заявленою у даній справі між тими самими сторонами із тих самих підстав.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року в оскаржуваній частині задоволено частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 у судовому порядку не визнано таким, що не прийняв спадщину через його постійне непроживання разом із спадкодавцем на час смерті і неподання у встановлений законом строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом, суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право власності на все спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі, або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано із Ковпаківського районного суду м. Сумицивільну справу № 592/7860/17. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями щодо повторного розподілу справ, які надійшли у 2017-2018 роках, справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга сумська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Сумській області, про встановлення факту постійного не проживання особи зі спадкодавцем на день смерті та визнання права власності у порядку спадкування за закономпризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі № 592/7860/17 (провадження № 61-43757св18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга сумська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Сумській області, про встановлення факту постійного не проживання особи зі спадкодавцем на день смерті та визнання права власності у порядку спадкування за законом до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Січова Т. І., про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Січова Т. І., про встановлення факту непроживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Січова Т. І., про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Січова Т. І., про встановлення факту непроживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга сумська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Сумській області, про встановлення факту постійного не проживання особи зі спадкодавцем на день смерті та визнання права власності у порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив всіх обставини справи, а саме, що спадкоємець за заповітом не може вважатись таким, що прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно не проживав разом із спадкодавцем. ОСОБА_2 у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини, а, отже, він не набув права на неї, тобто є таким, що не прийняв спадщину за заповітом. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_2, хоча і був зареєстрований у вищевказаному будинку, однак з 2007 року там не проживав, а тому прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем не міг.
Позовна вимога щодо встановлення факту постійного непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ним право власності на житловий будинок за указаною адресою у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 є однією вимогою. Обраний ним спосіб захисту шляхом пред`явлення указаної вимоги не є тотожним із вимогами у справі № 592/11704/15-ц. Предмет, доводи, спосіб захисту, позовні вимоги у справі № 592/11704/15-ц та у даній справі не є тотожними.
Відзиви на касаційну скаргу до суду від учасників справи не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19, 30).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 20, 21-25, 26).
ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 AAA № 651800, виданою 19 вересня 2011 року безтерміново, а також пенсіонером за віком (а. с. 17, 18, 111).