Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 190/1419/19-ц
провадження № 61-10096св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року у складі судді Митошопа В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 7 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок і надала згоду на щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку (пункти 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг). Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/, складає договір про надання банківських послуг.
Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, у зв`язку з чим станом на 18 вересня 2019 року має заборгованість у розмірі 14 824,77 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 437,10 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2 483,20 грн, пеня - 3 722,34 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 682,13 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 14 824,77 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 14 824,77 грн заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2014 року, з яких: 7 437,10 грн - тіло кредиту; 2 483,20 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 722,34 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 682,13 грн, та 1 921, 00 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року заяву ОСОБА_3. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року задоволено.
Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року скасовано.
Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження.
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 рокуу задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано суду доказів оформлення та укладення зі ОСОБА_1 та відповідно отримання останньою Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності з анкетою-заявою свідчило б про укладений між сторонами у належній формі договір про надання банківських послуг.
При цьому наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому позивачем не доведено, що під час підписання анкети-заяви ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Також суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідна картка, яка передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, її тип та строк дії, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.
Відсутні докази й відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано відповідачем (позичальником) ознайомлення останньою з обраним Тарифом кредитування. Разом з тим позивач зазначає, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 700,00 грн, однак анкета-заява позичальника не містить відомості про бажаний та наданий кредитний ліміт, відповідне рішення банку про встановлення кредитного ліміту суду не надано, анкета-заява не містить умов кредитування.
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказів укладення 18 березня 2014 року між сторонами кредитного договору банком не надано. Наявні у матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послугі довідка про умови кредитування в розумінні положення статті 626 ЦК України не є договором, тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів.
Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог є підставою для висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АТ КБ "ПриватБанк" зазначає підставами касаційного оскарження судових рішень те, що: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 190/1419/19-ц з П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди не врахували, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц (провадження № 61-13458св18), від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17-ц (провадження № 61-26680св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18-ц (провадження № 61-46168св18).
Підписуючи анкету-заяву, відповідач пройшов ідентифікацію в банку, а тому повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших додаткових документів при отриманні кредитної картки не вимагалося згідно з процедурою, що затверджена наказами по банку і не суперечить чинному законодавству.
ОСОБА_1 після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Також судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17-ц (провадження № 61-26680св18), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19).
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 березня 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
До кредитного договору Банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: www.privatbank.ua/terms/.
За розрахунком Банку станом на 18 вересня 2019 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 14 824,77 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 437,10 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2 483,20 грн, пеня -3 722,34 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 682,13 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).