Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 275/525/15-ц
провадження № 61-5128св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області, відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, Попільнянська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пасенко Валентин Петрович, на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Коломієць О. С., Галацевич О. М.,
від 28 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, визнання недійсними та скасування договорів дарування земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21 травня 2009 року батьку позивача - ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,4411 га, з яких: 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,29 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по
АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення 13 серпня 2010 року ОСОБА_4 видано державні акти про право власності на вказані земельні ділянки.
04 січня 2012 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2911 га, успадкував відповідач ОСОБА_2, який 03 квітня 2014 року подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області
від 7 травня 2015 року за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1, рішення Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21 травня 2009 року скасовано.
Позивач посилався на те, що протиправність та скасування судом рішення органу місцевого самоврядування тягне за собою визнання недійсними та скасування всіх правочинів та документів, виготовлених на їх підставі, оскільки ці документи та правочини унеможливлюють виготовлення ним технічної документації та правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які перебувають в його користуванні.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив:
- визнати недійсним та скасувати державний акт, виданий 13 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати державний акт, виданий 13 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою;
- визнати недійсним та скасувати договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 4 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в частині дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 га;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2911 га, видане приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу 25 липня 2013 року ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки від 03 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області у складі судді Лівочки Л. І. від 26 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 не надав доказів порушення його прав, оскільки межі переданих йому в користування земельних ділянок не були встановлені в натурі. Використання ним земельних ділянок відповідно до встановленого порядку, без належного оформлення цього права, не наділяє його правами землекористувача, які передбачені ЗК України. Крім того, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. З урахуванням обставин, встановлених судом, зокрема, з постанови суду від 07 травня 2015 року по адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вилучення земельних ділянок, які були передані у власність громадян через помилку, допущену саме державними органами під час оформлення відповідних документів із землеустрою, не відповідатиме статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідній практиці Європейського суду з прав людини.
Суд першої інстанції вказав, що у разі позбавлення відповідачів права власності на всю площу земельних ділянок, включаючи ту їх частину, де розташовані об`єкти нерухомого майна і стосовно яких відсутній спір щодо меж їх користування, ставить можливість мирного володіння відповідачами своєю власністю в залежність від невизначених на майбутнє рішень колегіального органу місцевого самоврядування. А це суперечить принципу правової визначеності суспільних відносин, як складової принципу верховенства права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня
2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 720067, виданий 13 серпня
2010 року на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820955100:01:003:1471).
Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 720068, виданий 13 серпня
2010 року на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1820955100:01:003:1472).
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 04 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в частині дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га (кадастровий номер 1820955100:01:003:1471).
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу 25 липня
2013 року ОСОБА_2
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства, укладений від 03 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судовим рішенням скасовано рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність земельних ділянок померлому батьку позивача, отже встановлено неправомірність отримання особою земельної ділянки, що є наслідком визнання недійсними і скасування усіх правочинів, вчинених на підставі такого акту, оскільки жодним законним шляхом померлий ОСОБА_4 не набув права власності на землю, отже жодних дій щодо користування, розпорядження та відчуження вчиняти не міг. Цим же рішенням встановлено обставини щодо перетину земельної ділянки, якою користується позивач із земельною ділянкою, яку було передано його покійному батьку, а тому висновку місцевого суду про те, що права позивача не порушені є помилковими та не узгоджуються із положеннями частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пасенко В. П., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що права позивача виданими державними актами на право власності на земельну ділянку порушено не було, оскільки земельна ділянка, яка фактично використовується позивачем, та земельна ділянка відповідачів не перетинаються. Вказує, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Крім того, позивач не довів законного користування земельною ділянкою, на яку накладається належна відповідачем земельна ділянка.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
07 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 20 грудня 1993 року за № 180
ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_2 .
Цим же рішенням у користування батьку позивача ОСОБА_4 надано земельну ділянку, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 21 березня
2000 року, ОСОБА_1 власником житлового будинку АДРЕСА_2 .
Сторінка плану земельної ділянки у технічному паспорті вказаного будинку від 14 листопада 1996 року не заповнена.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 18 вересня 2013 року, позивач користується земельною ділянкою площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельною ділянкою площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по
АДРЕСА_2 . Державний акт на земельну ділянку в установленому законом порядку позивачу не видавався.
Рішенням Брусилівської селищної ради Житомирської області від 21 травня 2009 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку площею 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по
АДРЕСА_1 .
13 серпня 2010 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2911 га, призначену для ведення особистого селянського господарства та державний акт на право власності на земельну ділянку, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
04 січня 2012 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1500 га, яка знаходиться за вказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня
2013 року ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька
ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку площею 0,2911 га для ведення особистого селянського господарства.
03 квітня 2014 року ОСОБА_2 подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області
від 7 травня 2015 року у адміністративній справі визнано протиправним та скасовано рішення Брусилівської селищної ради Житомирської області
від 21 травня 2009 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельної ділянки площею
0,2911 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 20 Земельного Кодексу Української РСР 1970 року, яка була чинною на момент передачі позивачу у користування земельних ділянок право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Статтею 22 Земельного Кодексу Української РСР 1970 року, яка була чинною на момент передачі позивачу у користування земельних ділянок, приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.