Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 635/6208/18
провадження № 61-19584 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Павлов Вячеслав Петрович;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Слюсарь Андрій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у складі судді Панас Н. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І, О., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя залишила заповіт на її ім`я.
Після смерті ОСОБА_3 вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналась, що ОСОБА_3 складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 .
Вказувала, що вона протягом 12 років спільно мешкала з сином померлої - ОСОБА_4, з яким припинила стосунки у грудні 2012 року, однак продовжувала спілкування з його матір`ю, переїхала до неї на постійне проживання, вела спільне господарство та доглядала її у зв`язку з наявністю у ОСОБА_3 низки хронічних захворювань. 05 вересня 2016 року ОСОБА_3 отримала закритий перелом шийки стегна, внаслідок чого майже не пересувалась.
Зазначала, що була довіреною особою ОСОБА_3, яка надала їй довіреність на представництво інтересів. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 приймав участь у антитерористичній операції, під час якої одержав контузію та поранення кінцівок. З лютого 2016 року він перебував на обліку у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобаварського району м. Харкова, де працювала відповідач ОСОБА_2, якій ОСОБА_3 довіряла, вважаючи її доброзичливою та компетентною особою, отримувала від неї консультації з питань одержання соціальної допомоги та на прохання ОСОБА_3 відповідач поклала на збереження у банківську ячейку її документи та гроші. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що до додому останньої приїжджав нотаріус та вона підписала якісь документи для оформлення пенсії після смерті сина, проте про посвідчення заповіту ОСОБА_3 їй нічого не говорила.
Зазначала, що померла вважала її рідною людиною та завжди казала, що спадщина буде залишена їй.
Вважала, що заповіт ОСОБА_3 підписала під впливом обману з боку ОСОБА_2, яка скористалась її безпорадним станом.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В. 17 липня 2017 року за реєстровим № 1224, який отримано під впливом обману; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставин, передбачених статтями 229, 230 ЦК України, для визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач не довела, що в момент складання заповіту ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її волі, не надала доказів введення заповідача в оману під час складання оспорюваного заповіту. Судом враховано, що з 2012 року ОСОБА_3 мала другу групу інвалідністі по зору, проте суду не надано доказів того, що за станом здоров`я заповідач не мала можливості самостійно прочитати оспорюваний заповіт 17 липня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 635/6208/18 із Харківського районного суду Харківської області.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну оцінку тій обставині, що померла ОСОБА_3 мала інвалідність другої групи по зору, у зв`язку з чим не могла самостійно прочитати текст оспорюваного заповіту, а тому посвідчення заповіту мало відбутись за участю свідків у відповідності до положень статей 1248, 1253 ЦК України. Судами не враховано, що після смерті сина та отриманої травми ОСОБА_3 знаходилася в поганому психологічному стані, що також вплинуло на її зір та призвело до його значного погіршення.
Вказувала, що при посвідченні заповіту не були дотримані загальні вимоги щодо його форми, передбачені статтею 1247 ЦК України, а тому оспорюваний заповіт є нікчемним.
Судами не враховано, що у ОСОБА_3 були відсутні будь-які підстави та мотиви залишити спадок відповідачу, остання не опікувалася нею постійно, тому заповідач дійсно могла скласти заповіт на ім`я відповідача, будучи введеною в оману.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що права ОСОБА_1 оспорюваним заповітом не порушені, адже позивач мала право на спадкування за раніше складеним заповітом та не позбавлена можливості оскаржити також заповіт на ім`я померлого сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 як такий, що порушує її права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 листопада 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В.О. за реєстровим №3548, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 (а. с. 51).
04 лютого 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Одрінською О. В. за реєстровим № 5-73, яким заповіла усе належне їй майно сину - ОСОБА_4 (а. с. 52).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а. с. 56).
Після смерті сина ОСОБА_3 перебувала у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобаварського району м. Харкова під соціальним супроводом у зв`язку з наявністю складних життєвих обставин (а. с. 12).
З виписних епікризів із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення хворого № 9.13750 від 09 вересня 2016 року та № 9.19231 від 30 грудня 2016 року убачається, що ОСОБА_3 з 05 вересня по 09 вересня 2016 року та з 21 грудня по 30 грудня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній лікарні-центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у зв`язку з переломом шийки лівого стегна (а. с. 10, 11).
17 липня 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим № 1224, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 (а. с. 54).
Із тексту заповіту убачається, що його на прохання заповідача записано нотаріусом з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитано нею вголос і підписано особисто. Заповіт складено і підписано о 16 год. 55 хв. в квартирі, яка є місцем проживання заповідача, за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 . Вказане також підтверджується наданою приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. копією реєстру для реєстрації нотаріальних дій від 17 липня 2017 року (а. с. 113).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 55).
24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 6).
Судами також встановлено, що за життя ОСОБА_3 страждала від погіршення зору, внаслідок чого з 23 жовтня 2012 року їй присвоєна друга група інвалідності по зору безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 07 листопада 2012 року серії 10 ААБ № 182713 (а. с. 76).
Із копій медичної картки стаціонарної хворої ОСОБА_3 № 3В2352 убачається, що з 20 по 21 листопада 2012 року ОСОБА_3 перебувала у дорослому відділенні комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" з діагнозом: зріла вікова катаракта обох очей, де їй проведено операцію та виписано з видужанням (а. с. 75).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.