ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №821/1142/18
адміністративне провадження №К/9901/35535/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №821/1142/18
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А1604,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України,
про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Військової частини А1604
на окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Шеметенко Л.П., суддів Стас Л.В., Турецької І.О.).
І. Історія справи
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини А1604, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати Військову частину А1604:
- нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року;
- нарахувати й виплатити одноразову грошову винагороду за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну в розмірі двох місячних окладів грошового утримання: за 2004 рік доплата, за 2005 року в повному розмірі;
- нарахувати і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2005 рік;
- нарахувати і виплатити грошову винагороду за тривалу безперервну військову службу за строк 15 років в розмірі одного окладу грошового утримання;
- нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного окладу грошового утримання за 2005 рік;
- нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення;
- нарахувати і виплатити компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати;
- нарахувати і видати належні предмети речового майна згідно норм забезпечення за період з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року;
- нарахувати й видати продовольчий пайок за нормами харчування Збройних Сил України за нормою №2 - льотною з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року;
- зарахувати період служби з 1 січня 2004 року до 25 грудня 2005 року за пільговою вислугою років - один місяць служби за два місяці служби: 1 рік 7 місяців 25 днів за 3 роки 3 місяці 20 днів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року позов задовольнлено частково, суд зобов`язав відповідача:
- нарахувати і виплатити грошове забезпечення за період з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року;
- нарахувати і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2005 рік;
- нарахувати і виплатити грошову винагороду за тривалу безперервну військову службу за строк 15 років в розмірі одного окладу грошового утримання;
- нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного окладу грошового утримання за 2005 рік;
- нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення;
- нарахувати і виплатити компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати;
- нарахувати і видати належні ОСОБА_2 предмети речового майна згідно норм забезпечення за період з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року;
- нарахувати й видати продовольчий пайок за нормами харчування Збройних Сил України за нормою № 2 - льотною з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2019 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково:
- стягнув з Військової частини А1604 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року в сумі: 28780,98 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів;
- зобов`язав відповідача з 30 січня 2006 року нарахувати і виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати ОСОБА_1 донарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року в сумі: 28780,98 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2010 року №159 (далі - "Порядок №159").
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
1 листопада 2019 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення постанови цього суду від 14 лютого 2019 року, оскільки відповідач неправильно розтлумачив це судове рішення, а тому неправильно його виконав (двічі виплатив суму у розмірі: 28780,98 грн, не розрахувавши належну позивачеві суму компенсації втрати частини грошових доходів).
Ухвалою від 21 листопада 2019 року суд апеляційної інстанції відмовив у роз`ясненні за заявою ОСОБА_1, оскільки встановив, що позивачу зрозуміла постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, тоді як підставою для роз`яснення цього судового рішення є факт неналежного, на думку ОСОБА_1, виконання відповідачем вказаної постанови, резолютивна частина якої є чіткою.
Разом з тим, 21 листопада 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу, якою вирішив з метою усунення причин та умов, що призвели до порушення відповідачем вимог законодавства при виконання постанови від 14 лютого 2019 року, яка набрала законної сили, довести наведені у цій ухвалі факти до відома командира Військової частини А1604 та Міністерства оборони України для вжиття відповідних заходів реагування. Також ухвалив повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд про прийняте рішення за наслідками розгляду окремої ухвали протягом місяця з дня її надходження.
Так, постановляючи цю ухвалу апеляційний суд встановив, що з дати набрання законної сили постановою від 14 лютого 2019 року до листопада 2019 року, тобто протягом дев`яти місяців, Військова частина А1604 не виконала цю постанову у зобов`язальній частині і відповідачем з 30 січня 2006 року не нараховано і не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати позивачеві донарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 травня 2004 року до 29 січня 2006 року в сумі: 28780,98 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159, чим порушено частину першу статті 129-1 Конституції України і статтю 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"). Враховуючи невиконання відповідачем постанови від 14 лютого 2019 року, резолютивна частина якої є чіткою, і посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд постановив окрему ухвалу.
У касаційній скарзі Військова частина А1604 просить скасувати окрему ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року. Вказує на те, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року Військова частина А1604 нарахувала 57561,96 грн і виплатила ОСОБА_1 57130,25 (у зв`язку з утриманням військового збору 1,5% із суми: 28780,98 грн, а саме, 431,72 грн), чим повністю виконала постанову від 14 лютого 2019 року, виходячи з формулювання задоволених позовних вимог у резолютивній частині цієї постанови: ".. в сумі:…". Також скаржник зауважує, що державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання постанови від 14 лютого 2019 року у її зобов`язальній частині, що, на думку відповідача, підтверджує виконання цієї постанови Військовою частиною А1604 у повному обсязі.
Відтак скаржник вважає, що не ухилявся від виконання вказаної постанови, а тому відсутні порушення відповідачем вимог законодавства під час її виконання, що є підставою для скасування окремої ухвали.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки погоджується з висновком суду про те, що станом на листопад 2019 року відповідач дійсно не виконав у повному обсязі постанову від 14 лютого 2019 року, так як не здійснив нарахування позивачеві компенсації втрати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Третя особа відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2019 року року про відкриття касаційного провадження за скаргою Військової частини А1604 отримала 2 січня 2020 року.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без задоволення з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга Військової частини А1604 подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.