16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 450/1726/16-ц
Провадження № 14-138цс20
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю. стосовно ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, ухваленоїза наслідком перевірки наявності підстав для прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 квітня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Галина Антонівна, Регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України, про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на Ѕ частину майна, стягнення грошової компенсації, поділ одержаних доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариств, поділ в натурі часток і визнання права власності на частки в статутному капіталі господарських товариств.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний із рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Зміст рішення судів попередніх інстанцій
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом і з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- земельну ділянку площею 0, 0598 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області;
- транспортний засіб марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 1 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;
- транспортний засіб марки SUBARU FORESTER 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ;
- об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноклас» (далі - ТОВ «Техноклас») у розмірі 375 грн, що становить 37,5% статутного капіталу;
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБТ ГРУП» (далі - ТОВ «ЮБТ ГРУП» у розмірі 1 005 грн, що становить 33,5 % статутного капіталу;
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ком ЛТД» (далі - ТОВ «Альфа-Ком ЛТД») у розмipi 340 грн, що становить 34 % статутного капіталу;
- прибутки від господарської діяльності господарських товариств ТОВ «Техноклас», ТОВ «ЮБТ ГРУП», ТОВ «Альфа-Ком ЛТД» з моменту створення товариств;
2) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0598 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, с. Сокільники Пустомитівського району, укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , посвідчений 1 липня 2011 року приватним нотаріусом Баллод Г. А. за реєстровим № 835;
3) визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0598 га для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області;
4) визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості транспортного засобу марки SUBARU FORESTER 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ;
6) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості транспортного засобу марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 1 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;
7) поділити одержані ОСОБА_2 доходи з вкладів до статутного капіталу господарських товариств ТОВ «Техноклас», ТОВ «ЮБТ ГРУП», ТОВ «Альфа-Ком ЛТД», з моменту створення товариств;
8) поділити в натурі між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 :
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Техноклас» у розмірі 375 грн, що становить 37,5 % статутного капіталу;
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «ЮБТ ГРУП» у розмірі 1 005 грн, що становить 33,5 % статутного капіталу;
- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Альфа-Ком ЛТД» у розмірі 340 грн, що становить 34 % статутного капіталу;
9) визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі: ТОВ «Техноклас» у розмірі 187 грн 50 коп., що становить 18,75 % статутного капіталу; ТОВ «ЮБТ ГРУП» у розмірі 502 грн 50 коп., що становить 16,75 % статутного капіталу; ТОВ «Альфа-Ком ЛТД» у розмірі 170 грн, що становить 17 % статутного капіталу.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано транспортний засіб марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 1 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання земельної ділянки площею 0,0598 га, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, об`єктом права спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнання недійсним договору дарування вказаної земельної ділянки від 1 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки, мотивовано тим, що спірне майно станом на час розгляду справи не належить колишньому подружжю, вибуло з їхньої власності на підставі договору дарування. ОСОБА_1 добровільно надала нотаріально посвідчену згоду на укладення її колишнім чоловіком ОСОБА_2 оспорюваного договору дарування. Доказів фіктивності такого договору, на що у позові посилалася ОСОБА_1 , суду надано не було.
Постановою Львівського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортного засобу марки SUBARU FORESTER та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 ринкової вартості цього транспортного засобу та поділ в натурі часток в статутних капіталах господарських товариств скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення:
- визнано транспортний засіб марки SUBARU FORESTER 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості цього транспортного засобу;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Техноклас» у розмірі 187 грн 50 коп.;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «ЮБТ ГРУП» у розмірі 502 грн 50 коп.;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Альфа-Ком ЛТД» у розмipі 170 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної власності колишнього подружжя земельної ділянки, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки, суд першої інстанції, встановивши, що позивачкою добровільно надано нотаріально засвідчену згоду на укладення своїм колишнім чоловіком оспорюваного в подальшому нею договору, правильно виснував, що відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог, оскільки спірне майно, станом на час розгляду справи не належить колишньому подружжю, вибуло з їхньої власності на підставі договору дарування, докази на підтвердження фіктивності такого позивачкою не надано. Питання про визнання цього договору недійсним під час перебування у шлюбі з відповідачем позивачка не ставила.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання земельної ділянки, об`єкта незавершеного будівництва - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки й об`єкта незавершеного будівництва та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів не оскаржуються.
Касаційна скарга мотивована тим, що, вирішуючи спір в оскаржуваній частині, суди належно не дослідили та не перевірили наведені позивачкою підстави для визнання недійсним договору дарування. Так, вона зазначила, що у липні 2016 року їй стало відомо про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 липня 2011 року уклали договір дарування спірної земельної ділянки. У пункті 8 цього договору передбачено, що у відповідності до статті 722 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку, що подарована за цим договором, виникає в обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку. Прийняттям дарунку вважається державна реєстрація обдаровуваним права власності на земельну ділянку, що відчужується. Тому обдаровуваний ОСОБА_3 , не здійснивши у період 2011-2016 років державної реєстрації права власності на подароване майно, фактично такого не прийняв і наміру приймати не мав, що свідчить про фіктивність укладеної угоди. Також з листа-відповіді відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі від 22 квітня 2016 року № 29-1315-0.6-2166/2-16 вбачається, що згідно з даними державного земельного кадастру спірною земельною ділянкою володіє ОСОБА_2 (державний акт на право власності ЯД №489284 від 25 грудня 2006 року).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 450/1726/16-ц, а ухвалою від 9 вересня 2020 року вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
Мотивуючи ухвалу, Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила про необхідність при розгляді цієї справи відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, у якій зазначено про те, що законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, і визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів. Але, визначаючи документи, якими посвідчуються речові права на земельні ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин. Для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору дарування; для виникнення такого права обдаровуваний повинен був одержати документ, що