Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020року
м. Київ
справа № 740/2922/19
провадження № 51-508км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Ємця О.П., Кравченка С.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Сиволапа А.С.,
захисника Сухоцького О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року та захисника Сухоцького О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 вересня 2019 року і ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Ніжина грошові кошти в сумі 5221 грн, понесених КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" на лікування потерпілого ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 10 296 грн на відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно 1 716,05 грн на відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Як встановив суд, ОСОБА_1 був визнаний винуватим та засуджений за те, що він 03 січня 2019 року, близько 23 год., перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, під час спільного розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_2 один удар кухонним ножем в живіт, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер в КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького".
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу захисника Сухоцького О.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 вересня 2019 року змінено в частині призначення покарання. ОСОБА_1 пом`якшено покарання за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до 5 років позбавлення волі. У решті цей же вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
- прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особу засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
- захисник Сухоцький О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 оскаржує вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 вересня 2019 року і ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, просить їх змінити, перекваліфікувати дії його підзахисного ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК, призначивши за цим законом відповідне покарання. При цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що ОСОБА_1 заподіяв тяжке тілесне ушкодження потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав свою касаційну скаргу, а касаційну скаргу захисника Сухоцького О.В. просив залишити без задоволення; захисник Сухоцький О.В. підтримав свою касаційну скаргу та просив залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд перевіряє матеріали кримінального провадження в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, а саме: чи було додержано судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, які регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів, а також перевіряє правильність застосування норм матеріального права при кваліфікації діяння та призначенні покарання.
Вирішуючи питання про достатність доказів, установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою, суди мають керуватися вимогами частин 2, 4 ст. 17 КПК, згідно з якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 встановлено, що в зазначені у вироку день, час та місці між засудженим та потерпілим виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 умисно завдав потерпіломуОСОБА_2 удар ножем, чим заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження, від якого потерпілий помер у лікарні.
Такі дії ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та призначив за цим законом мінімальне покарання, визначене санкцією цієї статті.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції захисник засудженого оскаржив його в апеляційному порядку, навівши у своїй апеляційній скарзі доводи щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також просив пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання, застосувавши до нього положення ст. 69 КК.
Крім того, вирок було оскаржено прокурором, який наводив доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості. При цьому стверджуючи, що призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особу засудженого.
Як убачається з матеріалів провадження, переглядаючи оскаржений вирок, апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, внаслідок чого - частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, пом`якшивши ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 69 КК та умотивовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
При цьому апеляційний суд дійшов ґрунтовного висновку про неспроможність аргументів прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання, а також доводів сторони захисту в частині необхідності перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК, перевіривши матеріали кримінального провадження з використанням усіх процесуальних можливостей, з чим погоджується і касаційний суд.