|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1-261/10
провадження № 51-2320км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Пухи І. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу начальника Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Малачинської С. А. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року було відмовлено в задоволенні заяви заступника начальника Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Жук О. М. про встановлення подальшого способу і порядку виконання вироку Пологівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2010 року, на підставі виконавчого документа № 1-261/2010 від 17 листопада 2014 року, виданого Пологівським районним судом Запорізької області про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 на користь держави ј частини майна, що належить йому на праві приватної власності.
Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого суду, начальник Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Малачинська С. А. подала на неї апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2020 року повернув апеляційну скаргу начальника вказаного районного відділу державної виконавчої служби у зв`язку з тим, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 393 КПК України, цю скаргу подано особою, яка не наділена відповідним правом на звернення до суду із апеляційною скаргою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі начальник Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Малачинська С. А., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду. Вважає, що апеляційний суд не врахувавши вимоги процесуального закону, дійшов необґрунтованого висновку про те, що державний виконавець з урахуванням вимог ст. 393 КПК України не є суб`єктом апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо встановлення подальшого способу і порядку виконання вироку на підставі виконавчого документа, а тому всупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України прийняв незаконне рішення про повернення апеляційної скарги, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пуха І. Ю., посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Від начальника Пологівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Малачинської С. А. надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за її відсутності, в порядку письмового провадження.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України "положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом" (абзац 7 п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп у справі про апеляційне оскарження ухвал суду).
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.