Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 569/502/19
провадження № 51-760км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180010007099 від 28 листопада 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Рівненського міського суду Рівненської області
від 24 жовтня 2018 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою захисника Власик В. Я. в інтересах засудженого
ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області
від 21 травня 2019 року та вирок Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Вирішено питання про долю речових доказів та про стягнення судових витрат
у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 листопада 2018 року близько 05:00 повторно шляхом відтискання пластикового вікна проник до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого в будинку
АДРЕСА_2 , звідки намагався таємно викрасти сканер, автоматичний стабілізатор напруги та веб-камеру загальною вартістю 2027,63 грн, які належать ОСОБА_2 .
Водночас ОСОБА_1 із причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий на місці події працівниками поліції.
Рівненський апеляційний суд 19 грудня 2019 року скасував зазначений вирок щодо ОСОБА_1 у частині звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15
ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Власик В. Я., не оспорюючи доведення винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати оскаржувані судові рішення з підстави істотного порушення кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не проведено відповідно до ч. 1
ст. 351 цього Кодексу допиту обвинуваченого, не роз`яснено ОСОБА_1 суті обвинувачення, а також не з`ясовано, чи зрозумілі йому його права та обов`язки. Крім того, зазначає, що на наявному в матеріалах провадження технічному носії інформації відсутня інформація, яка має істотне значення, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. Також захисник вказує на те, що апеляційний суд, не скасувавши вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, призначив інше покарання, обґрунтувавши при цьому свій висновок припущеннями щодо тих обставин, які вказують на неможливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, вказуючи на безпідставність доводів у касаційній скарзі захисника, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин. Крім того, цей суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно зі ст. 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Зазначений конституційний припис покладає на суд обов`язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства.
Засада щодо гласності судового процесу та його повне фіксування технічними засобами розкривається у ст. 27 КПК України і складається із трьох взаємопов`язаних елементів: 1) гласність судового провадження; 2) відкритість судового провадження; 3) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ураховуючи те, що зазначена норма-засада є цілісною, фіксування судового засідання є допоміжним елементом щодо двох інших елементів - гласності судового процесу, яка полягає у забезпеченні обізнаності учасників судового провадження щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їхніх копій, а також на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення (ч. 1 ст. 27 КПК України), та відкритості судового процесу - право кожного бути присутнім під час судового розгляду, за винятком випадків, визначених законом (ч. 2 ст. 27 КПК України).
Частиною 4 ст. 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, крім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 412 КПК України невід`ємною властивістю поняття "істотність порушення вимог кримінального процесуального закону" є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Отже, системно-структурний аналіз зазначених норм КПК України свідчить, що для з`ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити з "рівня істотності" відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що на технічному носії інформації є звукозапис судового засідання у суді першої інстанції від 20 травня 2019 року, який місцями погано прослуховується.
При цьому в матеріалах провадження наявний журнал судового засідання від вказаної дати, в якому також відображено хід судового розгляду.
На переконання колегія суддів, погана якість запису в деяких місцях окремого судового засідання не дорівнює порушенню, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цій справі сторона захисту ні в касаційній скарзі, ні під час касаційного розгляду не вказала, яким чином погана якість лише в деяких місцях технічного запису судового засідання від 20 травня 2020 року вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього