Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 592/18/18
провадження № 51-348км19[1]
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
захисник Крамаренко І.В.,
засуджений ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Крамаренко І.В. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у кримінальному провадженні
стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
І. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимогою захисника Крамаренко І.В. до Верховного Суду (далі - Суд) є скасування ухвали апеляційного суду, постановленої стосовно засудженого ОСОБА_1, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Цю вимогу мотивує невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу через надмірну суворість. Вважає, що судами не повною мірою були враховані обставини щодо часткового відшкодування потерпілому заподіяних злочином збитків та те, що з урахуванням молодого віку, позитивної характеристики та інших даних про особу, ОСОБА_1 заслуговував на призначення більш м`якого покарання, у тому числі із застосуванням положень ст. 69 КК України.
II. Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Засуджений та його захисник під час засідання Суду підтримали касаційну скаргу захисника та просили скаргу задовольнити.
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
ІІІ. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Суд першої інстанції
За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, окрім житла.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2017 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, окрім житла.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців із конфіскацією майна, окрім житла.
Також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційні скарги прокурора, потерпілого, захисника Холодова С.Е. в інтересах ОСОБА_2, захисника Камаренко І.В. в інтересах ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2018 року стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без зміни.
Ці судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржені.
Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
09 листопада 2017 року приблизно о 02 год. 45 хв. ОСОБА_1, перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 неподалік залізничного вокзалу у м. Суми, побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_3, на якого вирішили вчинити напад з метою заволодіння його речами. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_3 та застосовуючи заздалегідь заготовлений, невстановлений у ході досудового розслідування та судового розгляду предмет, яким наніс один удар по обличчю потерпілого, чим завдав останньому тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаної рани. Отримавши удар, ОСОБА_3 повернувся до ОСОБА_1 та почав його утримувати за руки. У цей момент ОСОБА_2 з метою придушення волі потерпілого до опору та самозахисту, наніс йому декілька ударів зажатим в руці складеним ножем в потилицю, завдавши таким чином потерпілому тілесних ушкоджень, тим самим застосувавши до потерпілого насильство, небезпечне для життя та здоров`я.
Таким чином, у потерпілого від застосування фізичного насильства утворилися тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних.
Крім того, після вчиненого нападу ОСОБА_1 заволодів речами потерпілого, спричинивши останньому матеріального збитку на загальну суму 3 510,62 грн.
ІV. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд при прийнятті постанови, і положення закону, якими він керувався
5.1 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, дійшов висновку щодо часткового задоволення касаційної скарги захисника Крамаренко І.В., виходячи з таких підстав.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки вони вчинили умисні дії, які виразилися у нападі з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 3 510,62 грн, що був поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені тілесні ушкодження: рана правої виличної ділянки з рівними краями та гострими кінцями 0,2*1 см в горизонтальному напрямку, садна (3) тім`яно-потиличної ділянки - у лівій тім`яній ділянці дещо вище потиличного шва садно, розміром 0,6*0,2 см, садна в потиличній ділянці зліва вище потиличного бугра розміром 0,8*0,2 см та 0,7*0,1 см; при обстеженні лікарем-нейрохірургом встановлений діагноз "колото-різана рана правої виличної ділянки, садна м`яких тканин потиличної ділянки"; при обстеженні лікарем хірургом-стоматологом встановлений діагноз "забійно-різана рана правої виличної ділянки". Враховуючи дані оглядів лікарів-спеціалістів, характер рани правої виличної ділянки на момент огляду судово-медичним експертом, вона спричинена дією предмета, який має ріжучі та, не виключено, колючі властивості. Описані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи характер та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому в ході проведення слідчого експерименту з потерпілим.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" небезпечним для життя чи здоров`я визнається насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК), що має вираз в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.
Враховуючи сталу судову практику, коли у випадку заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоровʼя або незначну втрату працездатності, як за обставинами цього кримінального провадження, то винні дії особи мають бути кваліфіковані за ст. 186 КК України (грабіж).