Постанова
іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 452/1863/18
провадження № 51-2434 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
у режимі відеоконференції
захисника Ленько М.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Шевчук М.І. на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140290000430, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 13 квітня 2017 року по день набрання вироком
законної сили з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2020 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, а апеляційні скарги ОСОБА_2, захисника Ленько М.Ю. та потерпілої ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Вирок місцевого суду в частині зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання змінив і відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України
від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ) зарахував ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня по 22 липня 2017 року та
з 10 травня 2018 року по 17 лютого 2020 року - день набрання вироком
законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також зарахував у строк відбування покарання час перебування його в медичній установі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства
ОСОБА_3 за таких обставин.
12 квітня 2017 року близько 20:15 ОСОБА_2 за місцем свого проживання
в будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті довготривалих неприязних відносин зі своїм сином ОСОБА_3, після чергового конфлікту, маючи
умисел на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, в той момент, коли
потерпілий лежав на ліжку, завдав останньому сокирою декілька ударів по голові, унаслідок чого ОСОБА_3 помер на місці події від відкритої черепно-мозкової травми.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Шевчук М.І. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Обґрунтовуючи свої доводи, представник потерпілої зазначає, що суд не звернув уваги на вчинення ОСОБА_2 щодо потерпілого, який перебував у безпорадному стані, злочину з особливою жорстокістю, а також не встановив, чи було вбивство потерпілого поєднане із глумлінням над трупом, що свідчить про наявність у діях засудженого ознак злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. На думку скаржника, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не в повному обсязі дослідив обставини події та докази
у справі. Також не погоджується з покаранням, призначеним ОСОБА_2, через його м`якість і зазначає, що, призначаючи покарання, суд не врахував ступеня тяжкості та обставин вчиненого злочину, обтяжуючих покарання обставин, передбачених пунктами 6, 6-1 ч. 1 ст. 67 КК, а саме вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані і з якою винний перебував у сімейних відносинах, та дані про особу засудженого. Зазначає, що суд безпідставно врахував як пом`якшуючу обставину щире каяття ОСОБА_2, оскільки він у вчиненому не розкаявся. Крім того, в мотивувальній частині свого рішення суд неправильно визначив категорію вчиненого злочину за ст. 12 КК. Вважає, що цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки апеляційний суд залишив усе це поза увагою, представник потерпілої вважає ухвалу також незаконною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор не підтримала касаційну скаргу представника потерпілої та просила судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Захисник засудженого - адвокат Ленько М.Ю. заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку.
Суд належним чином умотивував своє рішення про винуватість ОСОБА_2
в умисному вбивстві потерпілого. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі показань: засудженого, який пояснив, що з ОСОБА_3 у нього тривалий час були неприязні стосунки, син був дуже агресивний та неодноразово завдавав йому побоїв, у день події між ними також виник конфлікт і ОСОБА_3 жорстоко побив його, від чого він (засуджений) втратив свідомість, а коли прийшов до тями