Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 335/4385/16-к
провадження № 51-3159км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Григорʼєва І.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2020 рокуу кримінальному провадженні
стосовноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, виправданого за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
І. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимогою прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) є скасування постановленої стосовно виправданого ОСОБА_1 ухвали Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Цю вимогу мотивує допущенням судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які не були усунуті на стадії апеляційного перегляду вироку, що у наслідку призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 . Вважає, що судом першої інстанції були неправильно оцінені докази, надана перевага одним доказам над іншими, зокрема взятий до уваги висновок судової автотехнічної експертизи, вихідні дані для якої були надані ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2, яких вважає заінтересованими особами. Також зазначає про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки суд апеляційної інстанції в разі, коли оскаржується вирок з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, мав оцінити кожен доказ у провадженні, чого ним зроблено не було, тому істотних порушень вимог процесуального закону на стадії апеляційного перегляду усунуто не було.
II. Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Прокурор під час касаційного розгляду заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Захисник до початку касаційного розгляду надіслав до Суду заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просив скаргу залишити без задоволення.
III. Зміст оскаржуваних судових рішень та висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді
Суд першої інстанції
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено вчинення вказаного злочину останнім.
Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року стосовно виправданого ОСОБА_1 - без зміни.
Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді
14 листопада 2015 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1, керуючи спеціальним автомобілем швидкої медичної допомоги "Пежо", державний номерний знак НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині просп. Металургів у м. Запоріжжі, наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Перемоги і Тюленіна. У салоні автомобіля перебували пасажири - медичні працівники ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . На автомобілі було увімкнено спеціальний звуковий сигнал та проблисковий маячок синього кольору, що було пов`язано зі службовою необхідністю.
У цей же час ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Деу Ланос", державний номерний знак НОМЕР_2, здійснював рух по проїжджій частині вул. Тюленіна, наближаючись до регульованого перехрестя з вул. Перемоги.
Рух на перехресті вулиць Перемоги і Тюленіна регулювався світлофором, що працював у звичному режимі. Для водія ОСОБА_5 було ввімкнено дозволяючий рух зелений сигнал.
Водій ОСОБА_1, наближаючись до перехрестя вулиць Перемоги і Тюленіна, порушуючи вимоги п. 3.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не врахував дорожньої обстановки та особливостей елементів перехрестя, що унеможливлює своєчасне виявлення автомобіля швидкої допомоги іншими учасниками руху, не забезпечив безпеки дорожнього руху та виїхав на перехрестя.
У результаті порушення водієм ОСОБА_1 зазначених вимог ПДР сталося зіткнення передньої частини автомобіля "Пежо" з лівою боковою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_5 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир ОСОБА_2 згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 22 лютого 2016 року № 23/к отримав середнього ступеня тілесні ушкодження, що не є небезпечними для життя, але є такими, що спричинили довгостроковий розлад здоров`я, більше 21 дня.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 07 грудня 2015 року № 734/15 невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пункту 3.1 ПДР перебуває у причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, що настали.
Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням ОСОБА_5 шляхом виконання вимог п. 3.1 ПДР.
При цьому водій ОСОБА_5 в даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути події ДТП. У його діях відсутні невідповідності вимогам ПДР.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
IV. Норми процесуального права, правильність застосування яких оспорюється до Верховного Суду
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 373. Види вироків
Частина 1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
V. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався
5.1 Щодо меж касаційного розгляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів касаційної скарги прокурора щодо допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали, якою виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону:
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали судом апеляційної інстанції є безпідставними з огляду на таке.
Незважаючи на те, що прокурор оскаржує ухвалу апеляційного суду, порушуючи питання про її скасування, він фактично оскаржує і виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1, а тому Суд надає відповіді щодо усіх доводів скарги прокурора.
Суд першої інстанції визнав невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдав останнього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено вчинення вказаного злочину останнім, виходячи з такого.
У межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення йому ставилося у провину те, що він, маючи об`єктивну можливість виявити попереду регульоване перехрестя, а також те, що для нього було увімкнено забороняючий сигнал світлофора, не врахував дорожньої обстановки та особливостей елементів перехрестя, що унеможливлює своєчасне виявлення автомобіля швидкої допомоги іншими учасниками руху, не забезпечив безпеки дорожнього руху та виїхав на перехрестя, у результаті чого відбулась ДТП.
Вирішуючи обвинувачення по суті, суд першої інстанції проаналізував дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час, коли відбулась ДТП, а також, врахувавши, що ДТП відбулась за участю декількох учасників, правильно вдався до встановлення причинного зв`язку між діянням кожного з учасників та наслідками, що настали, тобто до зʼясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
У висновку експерта від 07 грудня 2015 року № 734/15 було констатовано лише технічну можливість водія запобігти наслідкам ДТП шляхом дотримання вимог ПДР, водночас наявність можливості в особи для об`єктивного їх виконання є юридичною складовою та була оцінена судом відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, та жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 1, ч. 2 ст. 94 КПК України).