Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 638/1168/18
провадження № 61-21272св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року в складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Сащенка І. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі - УВД ФСС України в Харківській області, Фонд) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовуОСОБА_1 зазначала, щонаказом УВД ФСС України в Харківській області від 27 липня 2017 року № 47-к її призначено на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Харківського міського відділення УВД ФСС України в Харківській області.
На підставі наказу Виконавчої дирекції ФСС України від 23 жовтня 2017 року № 574 "Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області" відповідач видав наказ від 25 жовтня 2017 року № 83-к "Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників", яким з 01 січня 2018 року встановлено граничну чисельність УВД ФСС України в Харківській області та його відділень у кількості 257 штатних одиниць. В цьому наказі також зазначено, що в термін до 01 листопада 2017 року необхідно попередити працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року, а також про можливе майбутнє вивільнення.
Наказом від 26 грудня 2017 року № 144-к позивач звільнена з посади з 29 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України ) у зв`язку зі скороченням штату (чисельності) працівників.
Вважала своє звільнення незаконним, оскільки роботодавцем не було враховано те, що вона має тривалий безперервний стаж роботи, необхідну кваліфікацію, а отже має переважне право на залишення на роботі. Крім того, їй не було запропоновано зайняти іншу посаду, незважаючи на наявність вакантних посад на час її звільнення.
Стверджувала, що подання начальника УВД ФСС України в Харківській області до голови первинної профспілкової організації не містить обґрунтування щодо розірвання укладеного з позивачем трудового договору.
Звертала увагу на те, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, позивач постійно перебуває у пригніченому стані, що впливає на її відносини з рідними. Крім того, вона перебуває на обліку в Харківському міському центрі зайнятості, однак до цього часу жодних пропозицій не надходило. А кошти, отримані в якості вихідної допомоги, були витрачені на оплату комунальних платежів та на допомогу батькам.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скасувати наказ
УВД ФСС України в Харківській області від 26 грудня 2017 року № 144-к про її звільнення; поновити її на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Харківського міського відділення УВД ФСС України в Харківській області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2018 року до 31 травня 2019 року в розмірі 241 365,00 грн та 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням норм трудового законодавства. Встановивши відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні похідних вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі враховуючи її трудовий страж, відсутність осіб, що перебувають на її утриманні, та показники інших кваліфікаційних якостей, рівень яких у позивача був низький, як показала перевірка цих показників, проведена відповідачем серед працівників перед скороченням. Також апеляційним судом зазначено, що інші вакансії з 01 січня 2018 року в Фонді були відсутні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її не повідомлено особисто про майбутнє вивільнення, відхилені апеляційним судом, оскільки попередження
від 26 жовтня 2017 року № 10-22-1807 вручено позивачу під особистий підпис.
Апеляційним судом також відхилено посилання позивача про те, що за період
з 26 жовтня до 26 грудня 2017 року гранична чисельність працівників була збільшена з 257 до 265 осіб, однак жодна з 8 посад позивачу запропонована не була, оскільки в цей період існувало 11 вакантних посад за штатним розписом, який діяв до 01 січня 2018 року. За новим штатним розписом, що діяв з 01 січня 2018 року, вакантні посади відсутні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 31 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 28 жовтня 2019 року,в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також просить, постановити окрему ухвалу щодо судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К. О.
Зазначає, що позивач не була особисто повідомлена про майбутнє вивільнення, оскільки в попередженні від 26 жовтня 2017 року № 10-22-1807, яке було направлено усім працівникам, не визначено, хто саме буде звільнений, при цьому працівників попереджено про можливе звільнення, тобто відповідачем в попередженні не зазначено кого саме та коли буде звільнено.
Звертає увагу на те, що за період з 26 жовтня до 26 грудня 2017 року гранична чисельність працівників була збільшена з 257 до 265 осіб, однак жодна з 8 посад позивачу запропонована не була. Зазначені обставини не були враховані судами, як і не враховані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц та в постанові Верховного Суду України
від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15.
Стверджує, що висновок судів про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі є безпідставним, оскільки судами не враховано, що позивачу щомісячно виплачувалась доплата за вислугу років та премія за високі досягнення у праці, що свідчить про її високу кваліфікацію та значний професійний здобуток. Вважає, що судами не надана належна правова оцінка показникам ефективності роботи та кваліфікації позивача.
У березні 2020 року УВД ФСС України в Харківській області засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Вважає помилковими доводи касаційної скарги про те, що за період з 26 жовтня
до 26 грудня 2017 року гранична чисельність працівників була збільшена з 257
до 265 осіб, однак жодна з 8 посад позивачу запропонована не була, оскільки кількість посад збільшилась за рахунок осіб, які перебувають у соціальних відпустках. Ці посади не могли бути запропоновані позивачу.
Вказує на безпідставність аргументів заявника про те, що до моменту звільнення позивача у відповідача були вакантними 11 посад, які також не були запропоновані позивачу, оскільки ці посади були вакантні за штатним розписом, який втратив чинність з 01 січня 2018 року, відповідно їх не могло бути запропоновано позивачу. У новому штатному розписі вакантні посади були відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі відповідач також вважає безпідставними, оскільки ці обставини були перевірені до звільнення позивача. Встановивши рівень професійної підготовки, стаж роботи та показники продуктивності позивача, відповідач прийняв рішення про наявність переважного права на залишення на роботі в інших працівників.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 31 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 28 жовтня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, установленні судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що наказом УВД ФСС України в Харківській області від 27 липня 2017 року № 47-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Харківського міського відділення УВД ФСС України в Харківській області.
Постановою правління ФСС України від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" з 01 січня 2018 року затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5 192 штатних одиниці.
Постановою правління ФСС України від 10 жовтня 2017 року № 50 "Про затвердження структури органів Фонду" установлено затвердити та ввести в дію
з 01 січня 2018 року структуру робочих органів ВД ФСС України та затвердити
до 01 листопада 2017 року штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду ФСС України в областях та місті Києві відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів ВД ФСС України.
На підставі наказу ВД ФСС України від 23 жовтня 2017 року № 574 "Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області" з 01 січня 2018 року встановлена гранична чисельність працівників УВД ФСС України в Харківській області та його відділень в кількості 257 штатних одиниць.
Наказом УВД ФСС України в Харківській області від 25 жовтня 2017 року № 83-к "Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників" з 01 січня 2018 року встановлено граничну чисельність працівників УВД ФСС України в Харківській області та його відділень у кількості
257 штатних одиниць і зазначено, що у термін до 01 листопада 2017 року необхідно попередити працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року, та про можливе майбутнє вивільнення.
Наказом ВД ФСС України від 24 листопада 2017 року № 680 до наказу від 23 жовтня 2017 року № 574 внесені зміни, замінивши число "257" на "263".
Наказом ВД ФСС України від 29 грудня 2017 року № 1076 до наказу
від 23 жовтня 2017 року № 574 внесені зміни, замінивши число "263" на "265".