ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №810/841/16
касаційне провадження №К/9901/28533/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кушнова А.О., судді - Горобцова Я.В., Дудін С.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М. судді - Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.)
у справі № 810/841/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс"
до Державної фіскальної служби України
про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" (далі - ТОВ "Парком Транс"; позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України; відповідач; контролюючий орган) про визнання неправомірним та скасування рішення від 03 листопада 2015 року № 000453 про застосування фінансових санкцій.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 08 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ДФС України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД відноситься будь-яка спиртовмісна продукція з концентрацією спирту 80 об.% або більше, а відтак, враховуючи, що позивач зберігав компонент моторного палива альтернативного, який є добавкою на основі спирту етилового з концентрацією понад 80 об.% і, як наслідок, підакцизним товаром, то таке місце зберігання підлягало внесенню до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДФС України.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері виробництва та обігу нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ "Парком Транс", а саме: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Енгельса, 39, за результатами якої складено довідку від 22 квітня 2015 року № 107/16/31/21/38510873.
Під час здійснення контрольного заходу встановлено, що позивачем у період з 01.04.2015 по 15.04.2015 отримано від Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" компонент моторного палива альтернативного за ТУ У 24.6-30219014-009:2007 у кількості 104,760 тон, а від Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" - компонент палива альтернативного універсального за ТУ У 20.05-00372536-001:2013 у кількості 139,360 тон.
Зберігання зазначених речовин здійснювалося ТОВ "Парком Транс" у горизонтальному сталевому резервуарі № 1, який є частиною майнового комплексу, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Енгельса, 39.
Під час перевірки відібрано проби компонента моторного палива альтернативного, які листом від 20 квітня 2015 року № 2051/8/16-31-21-01-20 направлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів для проведення дослідження, метою якого є встановлення: 1) чи є основною складовою в наданому зразку спирт етиловий, яка його об`ємна частка; 2) чи являється рідина в наданому зразку спиртом етиловим технічним; 3) до якої товарної позиції за характеристиками згідно з УКТ ЗЕД відноситься відібраний зразок; 4) чи відповідає відібраний зразок вимогам ДСТУ на спирт етиловий ректифікований, спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований абсолютований, біоетанол, спирт етиловий; 5) чи відповідає відібраний зразок вимогам ТУ на КМПА або ОМП-А.
За результатами проведених лабораторних досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Міндоходів у висновку від 22 травня 2015 року № 3190/94-94-57-01-3 вказано, що зразок № 1 (компонент моторного палива альтернативного) являє собою рідину, у складі якої виявлено спирт етиловий в основі (більше 80 об.%), метанол (як домішку спирту етилового), етилацетат, вищі спирти, ароматичні вуглеводні (у тому числі ксилол, толуол), МТБЕ (0,03 %) та інші неідентифіковані добавки/домішки.
Полтавська митниця ДФС, до компетенції якої належить визначення коду товару, розглянувши експертний висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів, у своєму листі від 03 червня 2015 року № 314/7/16-70-25-01 переданий на дослідження зразок № 1 (компонент моторного палива альтернативного) класифікувала за кодом згідно з УКТ ЗЕД 22072000000 як "спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації".
За наслідками фактичної перевірки, оформленої довідкою від 22 квітня 2015 року № 107/16/31/21/38510873, з урахуванням висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів і листа Полтавської митниці ДФС, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР), що полягає у зберіганні спирту у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
На підставі зазначеного акта перевірки ДФС України прийнято рішення від 03 листопада 2015 року № 000453, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 906045,62 грн.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що основним критерієм для віднесення товару до товарної позиції групи 22 є можливість його вживання як готового продукту (алкогольного/безалкогольного напою або оцту), натомість компонент моторного палива альтернативного, виходячи з його призначення, до зазначеної товарної позиції віднести не можна, навіть за наявності в його складі спирту.
Крім того, судові інстанції дійшли висновку про протиправність прийняття контролюючим органом у розглядуваній ситуації рішення про застосування фінансових санкцій замість податкового повідомлення-рішення.
Суд касаційної інстанції з наведеними доводами погодитись не може з огляду на таке.
Згідно з абзацом двадцять першим частини першої статті 1 Закону № 481/95-ВР місцем зберігання є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень (абзац одинадцятий частини другої статті 17 цього Закону).