ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2126/15
адміністративне провадження № К/9901/25752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (судді: Жук С.І. (головуючий), Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі №815/2126/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2015:
- №0000612206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 431 709,00 грн, з яких 287 806,00 грн - основне зобов`язання та 143 903,00 грн - штрафні санкції;
- №0000622206, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 263 238,00 грн, з яких 175 492,00 грн - основне зобов`язання та 87 746,00 грн - штрафні санкції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 (суддя Іванов Е.А.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що операції між позивачем та контрагентами не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними первинними документами, а надані позивачем документи, які містять недоліки в заповненні, в своїй сукупності не відображають суть господарських операцій, з огляду на умови договорів, що їх регламентують, та не підтверджують фактичного їх здійснення.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову Товариства, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнані протиправними та скасовано.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №000013\15-32-22-06\3250921811348\22 від 18.03.2015, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2, ст. 44, пп. 138.10.2, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 287 806,00 грн та ПДВ на загальну суму 175 492,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Реал-Гіпермаркет Україна", ПП "Таврія Плюс", ТОВ "Таврія-В", ПП "Таврія-І", ДП "Фуршет Регіон", МПП "Виртус", ПВТП "Екстра", ПП "Екстра-Південь", ТОВ "Альфа-641", ТОВ "Лутоц", ПП "Південь Агроекспорт", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на на ненадання позивачем належного документального підтвердження фактичного виконання договорів про надання послуг та недоведеністю взаємозв`язку отриманих послуг з веденням господарської діяльності Товариства. Крім того, надані документи не розкривають змісту наданих послуг, відсутні дані які саме послуги, в якій кількості та вартості були фактично надані позивачу.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами відбувались у межах договорів про надання послуг з консультування, навантажно - розвантажувальних робіт, мерчандайзингових послуг, просування товарів, маркетингових, рекламних, інформаційних, інших послуг.
В підтвердження реальності здійснення яких, позивачем було надано копії первинних документів: договори, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), акти приймання наданих послуг, акти виконаних робіт, звіти до актів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на порушення, які допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, зазначає про безпідставне не врахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо неправомірного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями без належного документального підтвердження фактичного проведення таких господарських операцій, що було встановлено під час проведення перевірки та підтверджено рішенням суду першої інстанції.
Зазначає про не надання Товариством документів, які б підтверджували факт отримання послуг від контрагентів та безпосередній зв`язок отриманих послуг з господарською діяльністю платника податку, надані документи не розкривають зміст наданих послуг, з них неможливо прослідкувати які послуги надавались, періоду та місця їх надання, ціноутворення, а тому Товариством безпідставно сформовано дані податкового обліку за такими операціями. Не надано позивачем і будь - яких доказів, які б свідчили про необхідність та доцільність придбання таких робіт, послуг, як не надано і доказів того, що отримані роботи (послуги) мали економічний ефект для позивача.
11. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами та підтвердження таких первинними документами та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14.
Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
12.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
12.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
12.4. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
12.5. Підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138.
До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
12.6. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
12.7. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
12.8. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
13. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
13.1. Стаття 1.
13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
13.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
13.3. Частина 2 статті 9.