ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №2а-0770/1677/12
адміністративне провадження №К/9901/28198/18, №К/9901/28201/18,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврокар" до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про стягнення суми надміру сплаченого податку на прибуток, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Єврокар" та Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року (суддя Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року (судді: Старунський Д.М. (головуючий), Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі № 2а-0770/1677/12.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Єврокар" (далі - позивач, ПАТ "Єврокар") звернулось до суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області), Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі - відповідач, казначейський орган, УДКСУ в Ужгородському районі Закарпатської області), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про стягнення суми надмірно сплаченого податку на прибуток.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2008 році позивачем до Державного бюджету України було здійснено надмірне перерахування суми податку на прибуток у розмірі 23 491 481,74 грн. Однак, за результатами здійснення господарської діяльності у 2009 році та 2010 році за відсутності заборгованості по сплаті податків та зборів (обов`язкових платежів) до бюджету сума надміру сплаченого податку на прибуток була скорегована і станом на 9 лютого 2011 року становила 23 230 789,49 грн. На підставі положень чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства позивач звертався до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із заявами щодо повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток. Однак, контролюючим органом не було добровільно повернено позивачеві суми надміру сплаченого податку, в тому числі частинами згідно узгодженого графіку. Позивачем було зменшено позовні вимоги на 4 596 529,00 грн, у зв`язку із зарахуванням сум платежів з податку на прибуток, які підлягали сплаті до бюджету за підсумками діяльності за 2011 рік та 1-ий квартал 2012 року, відтак просив стягнути з Державного бюджету України суму надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 18 634 260,49 грн. Разом з тим, позивачем було повторно зменшено позовні вимоги, оскільки в процесі судового розгляду справи, сума надміру сплаченого податку на прибуток зменшилась до 6 308 305,01 грн, у зв`язку із зарахування сум платежів з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, які підлягали сплаті до бюджету протягом 2011-2014 років. Відтак, представник позивача наголошує, що сума надміру сплаченого податку на прибуток, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача становить 6 308 305,01 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Єврокар" (вул. Перемоги, буд. 46, с. Соломоново, Ужгородський район, Закарпатська область, 89460, код ЄДРПОУ 30913130) суму надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами право позивача на повернення суми надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн, що не було спростовано відповідачами. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання контролюючого органу про надання відповідному казначейському органу висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України не є способом захисту прав платника податків, оскільки право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення надміру сплачених коштів. Відтак, встановлений статтею 43 Податкового кодексу України порядок дій платника податків, контролюючого органу та органу Державного казначейства України по поверненню надміру сплачених зобов`язань не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податків на таке повернення, юридичним засобом захисту порушеного права в судовому порядку є інший, ніж стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплачених грошових зобов`язань.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Єврокар" у повному обсязі.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року апеляційні скарги Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області, Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 2а-0770/1677/12 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Єврокар" задоволено частково. Зобов`язано Ужгородську ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Єврокар" сум надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 6 308 305,01 грн та подати його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 6 308 305,01 грн є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків, тоді як у даному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов`язання контролюючого органу до виконання покладених на нього чинним податковим законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ "Єврокар" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі № 2а-0770/1677/12.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Єврокар" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач був зареєстрований, як юридична особа, Ужгородською районною державною адміністрацією 14.04.2000, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та здійснений запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру. 30.11.2010 відбулася реорганізація позивача з переходом всіх прав та обов`язків до правонаступника.
В 2008 році у позивача виникла переплата до Державного бюджету України по податку на прибуток у сумі 23 491 481,74 грн. Будь-якої заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) перед Державним бюджетом України станом на 09.02.2009 в позивача не було, що засвідчено довідкою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №1691/10/24 від 09.02.2009.
Листом від 15.04.2009 № 657 позивач звернувся до відповідача з проханням зарахувати частину переплати податку на прибуток в розмірі 6 782 000,00 грн в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2009 року, а залишок в сумі 16 208 000,00 грн повернути на його розрахунковий рахунок. В подальшому сума надміру сплаченого податку була скоригована і у відповідності до акта звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2010 по 09.08.2010 від 09.08.2010 склала 23 230 789,49 грн, яка й залишилася незмінною до дня позивачем подання позовної заяви до Закарпатського окружного адміністративного суду, а саме - до 29.09.2014 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово звертався до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області із заявами про повернення надміру сплаченого податку на прибуток, в тому числі, з ініціативи позивача, було запропоновано повернення вказаних грошових коштів частинами протягом 2011 року згідно узгодженого графіку платежів. Однак, листом № 924/10/15 від 25.02.2011 Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області повідомила позивача, що оскільки переплата з податку на прибуток в сумі 23 230 789,49 грн складає значну частину надходжень Державного бюджету Закарпатської області та враховуючи вимоги листа-телеграми ДПА України від 09.02.2011 № 3538/7/99-14, вирішення питання щодо повернення коштів можливе лише за письмовою згодою ДПА України. В подальшому, згідно з даними актів звірки розрахунків від 02.03.2012, від 06.06.2012, податкових декларацій з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року, податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року сума надміру сплаченого позивачем податку на прибуток до бюджету зменшилась на 4 596 529,00 грн, в результаті чого сума надміру сплаченого податку на прибуток становить 18 634 260,49 грн.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 у справі, що розглядається, судом касаційної інстанції встановлено в процесі розгляду справи, що відповідачем не ставилися під сумнів обставини виникнення у позивача переплати з податку на прибуток, яку останній просить повернути, крім того, позивачем були виконані всі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум податку на прибуток. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що у даній категорії спору - щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися до участі у справі саме як відповідач, поряд з відповідним органом державної податкової служби, а не як третя особа.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, що представник Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, яке було залучено судом в якості співвідповідача, в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог. А згідно письмових пояснень від 25.05.2015 № 6932/10-010/402 СДПІ ОВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів, на обліку якої з 01.01.2014 перебуває позивач, за останнім дійсно рахується переплата в сумі 6 308 503,01 грн, у відповідності до інтегрованої картки обліку по податку на прибуток.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги ПАТ "Єврокар" цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що позивачем було дотримано всіх вимог чинного податкового законодавства по поверненню надміру сплаченого податку на прибуток, а також того, що зобов`язання контролюючого органу про надання відповідному казначейському органу висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України не є належним способом захисту прав платника податків, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
В доводах касаційної скарги Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства щодо порядку взаємодії контролюючих органів з органами казначейства, а також щодо встановленої процедури повернення платнику податків надміру сплачених зобов`язань, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.