ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №711/1837/18
адміністративні провадження №К/9901/64147/18, №К/9901/64055/18
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Рибачука А.І.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Мороз Л.Л., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М. -
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 711/1837/18
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Управління МВС, МВС України, відповідно), МВС України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Управління МВС та МВС України
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, ухвалене у складі головуючого судді Тимошенка В.П. та
постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 07.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною відмову МВС України у призначені йому одноразової грошової допомоги як особі, якій встановлено ІІ групу інвалідності з 29.03.2017 відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII) та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок № 850);
зобов`язати Управління МВС повторно надіслати до МВС України документи для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 565-XII та Порядку №850;
зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до Закону № 565-XII та Порядку №850.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в серпні 2017 року він звернувся до МВС України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. Проте МВС України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з посиланням на положення пункту 4 Порядку №850 через те, що після первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) минуло більше двох років. Натомість, на думку позивача, Закон № 565-XII не встановлює обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, а наявність таких обмежень, у Порядку № 850 не може слугувати підставою для відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, задовольнив позовні вимоги.
3. 11.10.2018 та 17.10.2018 Управління МВС та МВС України, відповідно звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалами від 19.10.2018 та 13.11.2018 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції першою ухвалою.
5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.03.2020 №408/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі ухвали Верховного Суду від 05.03.2020 про самовідвід судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.
6. Протоколом розподілу справи від 11.03.2020 та протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 11.03.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
8. Здійснюючи попередній розгляд справи № 711/1837/18 (касаційні провадження № К/9901/64055/18, № К/9901/64147/18) колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі її на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав з підстав, наведених у частині першій статті 346 КАС України.
9. Ухвалою судді Верховного Суду від 22.09.2020 призначено справу до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді чергового пункту централізованої охорони позавідомчої охорони Золотоніського районного відділу внутрішніх справ Управління МВС Черкаського облвиконкому в званні лейтенанта міліції, приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС).
Позивачу як особі, що перебувала на службі в органах внутрішніх справ з 18.06.1997 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
03.12.1997 позивач вперше був оглянутий обласною МСЕК №2 м. Черкаси та йому було визначено 25% ступеню втрати професійної працездатності.
29.05.2000 позивач отримав страхову суму за державним обов`язковим особистим страхуванням в розмірі 925, 00 грн у зв`язку із втратою 25 % працездатності, отриманої в період проходження служби.
17.04.2001 при повторному огляді обласною МСЕК №2 м. Черкаси позивачу встановлено III групу інвалідності (строком до 01.05.2004) в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 35%.
29.07.2001 позивач, у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, отримав страхову виплату за державним обов`язковим особистим страхуванням в розмірі 10 496,00 грн.
27.04.2004 позивач був повторно оглянутий обласною МСЕК №2 м. Черкаси та йому було встановлено III групу інвалідності (безтерміново) у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 40%.
29.03.2017 під час повторного огляду спеціалізованою радіологічною МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (безтерміново) у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 70%.
У серпні 2017 року позивач звернувся до МВС України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за процедурою, визначеною Порядком № 850.
23.08.2017 Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №15/2-3030 повернув матеріали ОСОБА_1 . Ліквідаційній комісії Управління МВС як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
08.09.2017 Управління МВС листом №37/П- 42 повідомило позивача про те, що МВС України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності через невідповідність вимогам пункту 4 Порядку № 850, а саме через те, що після первинного огляду МСЕК минуло більше двох років.
Не погоджуючись із такою відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та поверненням документів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача наявне право на отримання спірної грошової допомоги. При цьому суди вказали на те, що положення пункту 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційні скарги Управління МВС та МВС України мотивовані, зокрема тим, що пунктом 4 Порядку № 850 регламентовано граничний строк у 2 роки, у межах якого після первинного встановлення втрати працездатності працівник міліції має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, якщо йому встановлено інвалідність (вищу групу інвалідності). Окрім того, МВС України вказує на те, що Закон № 565-XII, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, втратив чинність.
13. У відзивах на касаційні скарги відповідачів ОСОБА_2 вказує на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-XII на умовах, визначених Порядком № 850. Відтак, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а касаційні скарги Управління МВС та МВС України слід залишити без задоволення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
17. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
18. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
19. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
20. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
21. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
22. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
23. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.