ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №140/1845/19
адміністративне провадження №К/9901/6711/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія базальту" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Технологія базальту" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2019 року №0005451401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1729498,75 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1383599 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 345899,75 грн; №0005461401, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 165750 грн; №0005471401, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 82875 грн, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 20 травня 2019 року №0005451401, №0005461401, №0005471401.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20 лютого по 27 березня 2019 року на підставі наказів про проведення документальної планової виїзної перевірки №452 від 06 лютого 2019 року, №1054 від 21 березня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Технологія базальту" податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, про що складено акт перевірки від 10 квітня 2019 року №7941/14-01/39973685.
Зазначеною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 (зі змінами та доповненнями); підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704); пунктів 5, 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29 листопада 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за ТМ 860/4153); підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, 22, статті 23, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.3 статті 138 ПК України; наказу ДПА України від 10 січня 2011 року №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", в результаті чого ТОВ "Технологія базальту" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1383599 грн, в тому числі за ІІІ кв. 2017 року в сумі 600540 грн, за IV кв. 2017 року 117989 грн, за І кв.2018 року - 406360 грн, за ІІ кв.2018 року - 20282 грн та за ІІІ кв.2018 року в сумі 238428 грн, підпунктів 14.1.179, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, п.201.2, п.201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого ТОВ "Технологія Базальту" завищено суми у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" на загальну суму 165750 грн, в тому числі за січень 2018 року в сумі 16135 грн, за лютий 2018 року в сумі 16135 грн, за березень 2018 року в сумі 16135 грн, за квітень 2018 року в сумі 16135 грн, за травень 2018 року в сумі 16135 грн, за червень 2018 року в сумі 23382 грн, за липень 2018 року в сумі 18094 грн, за серпень 2018 року в сумі 20996 грн, за вересень 2018 року в сумі 22603 грн, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.10 статті 201 ПК України; наказу ДПА України від 10 січня 2011 року №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, внаслідок чого ТОВ "Технологія Базальту" не нараховано умовний продаж по наданню в оренду офісного приміщення та списання ПММ та не складено податкову накладну та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки.
Листом від 15 травня 2019 року за вих. №15606/10/03-20-14-01 ГУ ДФС у Волинській області повідомило, що висновок перевірки відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог викладених в запереченні немає.
За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20 травня 2019 року №0005451401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1729498,75 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1383599 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 345899,75 грн; №0005461401, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 165750 грн; №0005471401, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 82875 грн, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)
Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік та фінансову звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах:
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий);
Відповідно до пункту 3розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).
Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року (далі - П(С)БО 15 "Дохід") передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 "Дохід" доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка ) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Б) інші операційні доходи; фінансові доходи; Г) інші доходи.
Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток стало непідтвердження реальності операцій з придбання позивачем послуг в ТОВ "Технобуд-Поліс".
Так, відповідно до договору підряду №1708 від 01 серпня 2016 року укладеного між ТОВ "Технологія Базальту" (далі - Замовник) та ТзОВ "Технобуд-Поліс" (далі - Підрядник), відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується за завданням та за кошти Замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені в Кошторисі (Додаток № 1 до Договору) щодо об`єкту: Будівельні роботи системи подачі зрідженого кисню до печі по переплавці базальту за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вул. Липинського, 7, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору - Підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт на протязі 3-х днів з моменту укладення даного договору. Згідно з пунктом 8.1. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників на умовах договору, залишаючись відповідальними перед замовником за результат їхньої роботи. Підрядник зобов`язаний залучати субпідрядників на виконання тих видів робіт, на які у підрядника відсутня ліцензія.