ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 488/643/17
адміністративне провадження № К/9901/49951/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №488/643/17
за позовом ОСОБА_1
до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва
про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області, правонаступником якого є відповідач - Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, в якому просив:
- скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва від 26.06.2013р. № 20 про припинення пенсійних виплат з 01.07.2013 року;
- скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва від 31.01.2014 року №5/2 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача відновити всі належні пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013 року;
- відшкодувати моральні збитки в сумі 900 000 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням № 20 від 26.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва з 01.07.2013 року припинило виплату йому пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, а рішенням від 31.01.2014 року за № 5\2 йому відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При прийнятті вказаних рішень управління виходило з того, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС не 2 а 3 категорії, та що вказані обставини встановлені рішенням від 31.12.2013 року Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, позивач наголошує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року рішення від 31.12.2013 року зазначеної Комісії визнано незаконним та скасовано, у зв`язку з чим відповідач протиправно припинив виплату пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 26.06.2013 року № 20 про припинення пенсійних виплат. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року № 5/2 про відмову в призначені пенсії за віком. Зобов`язано Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відновити всі належні ОСОБА_1 пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013 року. Відмовлено в задоволенні позивних вимог про стягнення моральної шкоди.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято у справі №488/643/17 нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року №5/2 про відмову в призначенні пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що у зв`язку з помилками в підрахуванні, які були допущені відповідачем та комісією, позивачу неправомірно були припинені пенсійні виплати, а потім і неправомірно було відмовлено у призначені пенсії. У зв`язку з відсутністю будь-якої вини з боку позивача його права підлягають відновленню з моменту припинення пенсійних виплат.
6. В свою чергу, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з наступного. В силу ст. 78 КАС України факт того, що позивач є ліквідатором 2 категорії є встановленим та не підлягає доказуванню, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року № 5/2 про відмову в призначені пенсії за віком. Щодо позовних вимог скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 26.06.2013 року № 20 про припинення пенсійних виплат з 01.07.2013 року та зобов`язання відповідача відновити всі належні пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013 року суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, серед заявлених вимог якого була також вимога щодо скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, як таке, що було прийняте раніше незаконного позбавлення категорії 2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов`язання Мінсоцполітики та Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати з дати незаконного їх припинення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року в задоволенні вищезазначених вимог було відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили. У зв`язку з вказаним немає підстав для задоволення в цій частині позовних вимог, оскільки заявлені позовні вимоги вже були предметом розгляду в іншій справі, по якому прийнято рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У травні 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення про задоволення позову.
8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування незаконного рішення №20 від 26.06.2013, помилково дійшов висновку, що рішення №20 від 26.06.2013 було предметом адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/17745/15 і що стосовно цього рішення в задоволенні позову відмовлено, оскільки Окружний адміністративний суд м. Києва правомірність цього рішення не розглядав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 04.05.2018 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2018, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
11. На підставі службової записки судді-доповідача Анцупової Т.О. від 21.05.2018 №632/0/64/18 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд справ, у зв`язку з відпусткою судді Стародуба О.П., на підставі розпорядження начальника правового управління департаменту аналітичної та правової роботи від 22.05.2018 №539/0/78-18, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2018, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Анцупової Т.О., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року.
13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 № 981/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л. В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.10.2020.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 26.02.2013 позивачу була призначена пенсія за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
16. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва за № 20 від 26.06.2013 з 01.07.2013 була припинена виплата позивачу пенсії, як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 2 категорії.
17. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва від 31.01.2014 було відмовлено позивачу в призначенні зазначеної пенсії на підставі рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформленого протоколом №12 від 31.12.2013 року про підтвердження статусу позивача як ліквідатора 3 категорії.
18. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19 Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
22. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №796-XII).
23. Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
24. Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
25. Згідно з п.2 ч.1 ст.14, ч.ч.1,4 ст.15 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.