ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/8580/18
адміністративне провадження № К/9901/18532/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Мельнікова Л.В., судді - Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі №520/8580/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У жовтні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2018 року №51523-13 та №51524-13. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він є власником двох нежитлових будівель та земельної ділянки, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, позивач вважав, що вказані нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування згідно з пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки вони використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Харківській області №51523-13 та №51524-13 від 6 березня 2018 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 2 групи, зареєстрованими видами діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; неспеціалізована оптова торгівля.
Позивач є власником нежитлової будівлі, площею 454,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлової будівлі площею 641,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 31 травня 2007 року серії ЯЯ №819642 та серії ЯЯЯ №819643.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XP №045492, виданим Ордівською сільською радою 22 серпня 2001 року, у власності ФОП ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки загальною площею 5,76 га, що розташовані на території Олександрівської сільської ради, та передані позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
6 березня 2018 року Головним управлінням ДФС України у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення:
- №51523-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 7276,80 грн;
- №51524-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 10256,00 грн.
Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникло обов`язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником та використовує нежитлове приміщення безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сільськогосподарський товаровиробник у розумінні п. 291.4 ст. 291 ПК України повинен знаходитись на 4 групі платників єдиного податку, і лише за наявності такого критерію він звільняється від оподаткування на підставі пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Враховуючи, що позивач не обліковується на 4 групі платників єдиного податку, пільги зазначеної норми податкового законодавства на нього не розповсюджуються.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.
Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 (у редакції, чинній станом на 2018 рік) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.