Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 317/986/17
провадження № 51-1365км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Запорожця О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від
04 червня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від
17 грудня 2018 року і його захисника Запорожця О.В. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080230002217, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Запоріжжя, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146,
ч. 2 ст. 186, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 04 червня
2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 152 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 146 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 обрано остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 286, ч. 4
ст. 70, ст. 71 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць без позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає поглинанню довічним позбавленням волі.
ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за
ч. 2 ст. 186 КК та виправдано у звʼязку з недоведеністю того, що в його діях
є склад кримінального правопорушення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 грудня 2016 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 ухвалено задовольнити в повному обсязі. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а разом - 1 025 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин. ОСОБА_1 13 грудня 2016 року приблизно
о 20:00 рухався на своєму автомобілі ВАЗ-2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на вулиці Гагаріна в с. Новостепнянське Запорізького району Запорізької області у напрямку с. Лежине Запорізького району Запорізької області, побачив напроти будинку № 164 на вул. Гагаріна в с. Новостепнянське
з правої сторони проїзної частини дороги раніше невідому йому ОСОБА_3,
1993 року народження, та зупинився.
Після того, як ОСОБА_3 сіла до нього в автомобіль, ОСОБА_1 продовжив рух у напрямку с. Лежине та виїхав за околицю с. Новостепнянське, де у нього виник раптовий умисел на зґвалтування ОСОБА_3, ОСОБА_1 доїхав до "нового кладовища", розташованого між селами Новостепнянське та Лежине, та звернув з автодороги Новостепнянське-Лежине ліворуч на ґрунтову дорогу, де проїхав близько 500 метрів та зупинив автомобіль. ОСОБА_3, розуміючи злочинний намір ОСОБА_1, вийшла з автомобіля та побігла у напрямку автодороги "Новостепнянське-Лежине". ОСОБА_1 побіг за останньою. Наздогнавши потерпілу, схопив її за комір куртки та з метою подолати опір потерпілої завдав ОСОБА_3 не менше 3 ударів кулаками в голову, після чого проти волі потерпілої повів її до свого автомобіля. Біля автомобіля ОСОБА_3, скориставшись тим, що ОСОБА_1 тимчасово перестав її тримати, зателефонувала своїй матері ОСОБА_2 та повідомила про своє місцезнаходження і попросила про допомогу. Після чого ОСОБА_3, скориставшись відсутністю уваги з боку
ОСОБА_1 , побігла у бік автодороги Новостепнянське-Лежине. У цей час
з метою подолання волі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 взяв у багажнику свого автомобіля металеву трубу та побіг за ОСОБА_3 . Наздогнавши останню, ОСОБА_1 металевою трубою раптово завдав не менше 3 ударів у голову потерпілої, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Далі, 13 грудня 2016 року приблизно о 20:30, ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3, з мотивів приховання завданих ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, а також наміру зґвалтування останньої, розуміючи, що ОСОБА_3 повідомила про своє місце перебування своїм рідним, а також, що її будуть шукати, всупереч волі потерпілої, за допомогою фізичної сили примусово помістив її до автомобіля та перевіз до гаража за місцем свого проживання на
АДРЕСА_2 . Після чого з метою запобігання втечі ОСОБА_3 зачинив ворота гаража і утримував у подальшому останню приблизно до 04:10 14 грудня 2016 року, супроводжуючи незаконне позбавлення волі заподіянням потерпілій фізичних страждань, що виразилися в умисному ненаданні необхідної медичної допомоги та зґвалтуванні.
Крім цього, в період приблизно з 21:47 13 грудня 2016 року до 04:10
14 грудня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні зазначеного гаража, де в той час незаконно утримувалася ОСОБА_3, скориставшись безпорадним станом потерпілої, діючи умисно, вступив з нею в статеві зносини проти її волі, тобто зґвалтував її.
14 грудня 2016 року приблизно о 04:10 ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинених стосовно ОСОБА_3, та їх суспільно небезпечні наслідки, розуміючи, що за вчинення своїх злочинних діянь він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, з метою уникнути кримінальної відповідальності та приховати вчинені щодо ОСОБА_3 злочини, діючи з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, знову примусово помістив її до автомобіля, повторно зв`язавши при цьому руки потерпілій за спиною липкою стрічкою та пластиковими хомутами, та повіз на вказаному автомобілі
у напрямку с. Оленівка Оріхівського району Запорізької області, а потім
у напрямку с. Новоолександрівка Запорізького району Запорізької області. На порослому сухостоєм полі ОСОБА_1 зупинив автомобіль та наказав
ОСОБА_3 йти вглиб сухостою. Після чого, зайшовши вглиб сухостою приблизно на 100 метрів, він наказав ОСОБА_3 лягти на землю, потім висипав
із полімерного пакету речі потерпілої, однією з цих речей закрив їй рот та обмотав його липкою стрічкою. Далі ОСОБА_1 взяв полімерний пакет, одягнув його ОСОБА_3 на голову та обмотав його липкою стрічкою навколо шиї потерпілої. Після чого з метою того, щоб ОСОБА_3 замерзла на морозі, зняв з потерпілої штани та обмотав ноги липкою стрічкою, тим самим позбавивши ОСОБА_3 можливості самостійно покинути вказане місце та звернутися за допомогою. Виконавши вказані дії, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що він сам поставив потерпілу в небезпечний для її життя стан, заподіявши перед цим ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, умисно, не надаючи потерпілій необхідної медичної допомоги, усвідомлюючи, що, зв`язавши
ОСОБА_3 , він позбавляє її можливості самостійно покинути вказане місце та звернутися за допомогою, залишає її в безлюдному місці в умовах низької температури повітря без одягу та з пакетом на голові, що може ускладнити її дихання, бажаючи настання смерті потерпілої від усіх вищевказаних несприятливих факторів, з метою приховати вчинені ним стосовно ОСОБА_3 злочини, залишив потерпілу та поїхав з місця вчинення злочину.
Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, від отриманих тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, ОСОБА_3 померла на місці вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 13 грудня 2016 року приблизно о 21:47 відкрито заволодів мобільним телефоном "Samsung SM-G361" вартістю 1800 гривень, який належав
ОСОБА_3 .
За цим обвинуваченням суд першої інстанції його виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), пославшись на те, що в діянні ОСОБА_1 не доведено наявності корисливого мотиву, а отже відсутній склад грабежу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив: на підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зарахував у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року до
17 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Посилається на те, що не були досліджені відеозаписи з камер спостереження з заправок та магазину, якими, на його думку, підтверджуються інші обставини справи. Зазначає, що не були допитані свідки - поняті при проведенні слідчого експерименту. Вважає, що обшук 14 грудня 2016 року у нього проводився з порушенням вимог статей 234, 236 КПК, оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку суд постановив лише 15 грудня 2016 року. Стверджує, що під час проведення досудового слідства йому не надавали знарядь злочину для впізнання. Оспорює фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції. Вважає себе безпідставно засудженим за ч. 1 ст. 152 КК, оскільки, на його думку, докази його винуватості в матеріалах кримінального провадження відсутні, зазначає, що злочин вчинено іншою особою. Стверджує, що його показання, які він давав під час проведення слідчого експерименту, були продиктовані йому працівниками поліції, а тому вони суперечать іншим доказам, зокрема висновкам експертиз. Просить врахувати, що на його одязі не виявлено слідів крові потерпілої. Зазначає, що свідок ОСОБА_4 змінювала свої показання.
У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суди обох інстанцій не дослідили всіх доказів. Стверджує, що суди порушили загальні засади кримінального провадження, зокрема передбачені статтями 9, 21, 22 КПК. Стверджує, що під час проведення досудового розслідування працівники поліції погрожували катуванням його сім`ї.